Наши проекты:

Про знаменитості

Микола Лаврентійович Максимов: біографія


Микола Лаврентійович Максимов біографія, фото, розповіді - капітан першого рангу російського флоту, з осені 1918 року - контр-адмірал Українського Державного Флоту, займав пост товариша
День народження 25 жовтня 1880

капітан першого рангу російського флоту, з осені 1918 року - контр-адмірал Українського Державного Флоту, займав пост товариша

Кар'єра

У 1901 році закінчив Морський корпус, в 1907 році - Миколаївську морську академію, водолазну школу (1908).

Учасник російсько-японської війни, на той момент мічман, вахтовий офіцер ескадреного броненосця «Пересвет». Учасник оборони фортеці Порт-Артур. За участь у бойових діях на суші нагороджений орденами Св. Станіслава 3-го ст. з мечами та бантом (28 серпня 1904), Св. Анни 4-го ст. з написом «За хоробрість» (1 листопада 1904), Св. Анни 3-й ст. з мечами та бантом (19 грудня 1904), Св. Станіслава 2-й ст. з мечами (20 грудня 1904), Св. Георгія 4-й ст. (25 квітня 1905).

Командир міноносця «Прозорливий» (1908-1911), старший офіцер крейсера «Паллада» (1913-1914), командир міноносця «Пильний» (квітень 1914-1916). Капітан 2 рангу (14 квітня 1913 зі старшинством з 14 квітня 1912). Учасник Першої світової війни (у 1916-1917 командував канонерського човном «гіляку»), працював у головному штабі Чорноморського Флоту. До 1917 року - капітан першого рангу. Після Лютневої демократичної революції став на позиції українського руху.

На службі Української Народної Республіки та Українській Державі

На початку 1918 року вступив на службу в Морське Міністерство Центральної Ради. Станом на 24 квітня 1918 капітан першого рангу Максимов був у складі комісії для створення загальних штатів українського флоту. З проголошенням гетьманату Скоропадського, створення національного флоту стало приділятися значно більше уваги. Микола Максимов був одним з перших морських офіцерів, який звернувся до гетьмана з конкретним планом з відновлення нормальної діяльності флоту.

5 травня 1918 був призначений товаришем (заступником) міністра Морських Справ при військовому міністерстві Української Держави, фактично самостійно займався усіма морськими справами.

Гетьман так характеризував свого міністра:

n

«Ця людина була щиро віддана своїй справі і вибивався з сил, щоб як- небудь зібрати залишки того колосального майна, яке ще так недавно представляв наш Чорноморський флот. Наша головна діяльність полягала в тому, щоб домогтися передачі флоту нам, що й було досягнуто, на жаль, лише восени і то на дуже короткий термін. Поки ж доводилося піклуватися про можливе збереження офіцерських кадрів і того майна, яке так чи інакше не перейшло в інші руки ».

n

10 травня Максимовим була зібрана комісія з реформування Морського Міністерства. 1 червня комісією був представлений новий план будівництва військово-морського флоту України. Однак втілення нового плану сильно заважали склалися в той момент на флоті обставини.

29 квітня Чорноморський Флот підняв український прапор. Однак у той же день більшовики, протестуючи проти переходу флоту на українську сторону, розгорнули агітацію і відвели кілька есмінців до Новоросійська. Командувач ЧФ Михайло Саблін тоді ж загітованих більшовиками не став препятстовать догляду цих судів, а потім і сам вивів весь більшовизувати флот з Севастополя, що було прямим порушенням умов Брестського мирного договору і домовленостей Центральної Ради з німецьким командуванням. Через це залишився в бухтах Севастополя під начальством капітана першого рангу Остроградського і не пішов за більшовиками флот (7 лінійних кораблів, 3 крейсери, близько 30 есмінців і міноносців, більше 100 мінно-тральних судів та інших кораблів) був змушений спустити український прапор. Німецька сторона до проведення призового суду зобов'язувалася зберігати майно флоту. У цей же час, побоюючись повторення севастопольської ситуації, австро-угорцями була розформована Дунайська Флотилія Центральної Ради, а її майно бралося під тимчасову опіку. Те ж саме відбулося і з мурованими в Миколаєві кораблями.

Комментарии