Іон Антонеску: биография

Розрив з «Залізної гвардією» та встановлення одноосібної диктатури

Однак незабаром після приходу до влади відносини між колишніми соратниками загострилися. Вже в кінці жовтня 1940 Антонеску був змушений вживати заходів до приборкання розгорнутого «Залізної гвардією» терору, причому його відносини з Хорія Сімою поступово загострилися. В кінці листопада 1940 в державі виникла криза, викликаний режимом терору, встановленим «легіонерами», в ході якого було вбито їхні політичні супротивники, в тому числі і видні державні діячі: видатний мислитель Миколу Йорга, екс-міністри Маджар, Арджешану, Яманді. Антонеску зробив спробу видалити легіонерів з уряду, але на прохання Гітлера відмовився від свого наміру. 30 листопада 1940 оголосив про розпуск легіонерській поліції, а три дні потому видав припис про прийняття суворих заходів у зв'язку з самоправством железногвардейцев. На зустрічі з Гітлером в Берліні 14 січня 1941 заручився його підтримкою в боротьбі з «Залізної гвардією». 20 січня 1941 «Залізна гвардія», що розраховувала на підтримку Німеччини, підняла заколот. Проте Гітлер зробив ставку на Антонеску, і той 22 січня придушив виступ, розігнав «Залізну гвардію», знявши всіх «железногвардейцев» з відповідальних посад, і створив уряд зі своїх прихильників. Одночасно Антонеску був проголошений керівником держави,«кондукетором»(рум. conduc? Torul, conduc? Tor - вождь) і верховним головнокомандувачем румунської армії. Антонеску встановив в країні режим особистої влади, основою якої була армія, повністю підтримувала Антонеску. Скасував цивільні права і свободи, ліквідував політичні партії, скасував поділ гілок влади, ввів управління за допомогою указів-законів, відкриту підтримку антисемітизму та ультранаціоналізму. 4 грудня 1940 було підписано румуно-німецька угода про втілення в життя 10-річного плану економічного співробітництва, передбаченого договором від 25 березня 1939. Ця угода ставило Румунію в положення аграрно-сировинного придатка Німеччини. На вимогу Німеччини організував депортацію близько 40 000 румунських євреїв в німецькі концтабори; при цьому було конфісковано їх майно на суму близько 40 млн доларів. Пізніше санкціонував арешти євреїв на приєднаної до Румунії радянської території (Одеса і т. д.).

Військові дії проти СРСР

Користуючись сильними антирадянськими настроями в Румунії, викликаних приєднанням до СРСР територій Бессарабії та Північної Буковини, підтримав військові дії Німеччини проти СРСР, під гаслом «Священної війни за національне возз'єднання». Протягом 1941 на території Румунії була створена армійська група з 11-ю німецькою, 3-й і 4-й румунських армій, призначена для війни проти СРСР. 22 червня 1941 Румунія вступила у війну проти СРСР на боці Німеччини. Румунські війська, які перейшли в наступ 1 липня 1941, в тактичному відношенні були підпорядковані командуванню Групи армій «Південь», хоча під командуванням Антонеску і була сформована група армій «Антонеску» з румунських і німецьких військ. До складу групи армій увійшли 3-я (генерал П. Думітреску) і 4-я (генерал М. Чуперка) армії, а також II корпус (генерал М. Мачічі) і 11-а піхотна дивізія. До середини серпня 1941 румунські війська наступали на території Бессарабії і Північної Буковини. 6 серпня 1941 Антонеску нагороджений німецьким Лицарським хрестом Залізного хреста. У 1941-1942 одночасно очолював Військове міністерство. Після вибуху, знищила 22 жовтня 1941 штаб румунських військ в Одесі, наказав розстріляти за кожного вбитого офіцера - 200, за кожного солдата - 100 євреїв. Всього по цьому наказу було убито 25 тис. одеських євреїв. У січні 1942 прибув до Бухареста Кейтель зажадав від Антонеску збільшення румунських військ на радянсько-німецькому фронті, після чого влітку 1942 Антонеску провів мобілізацію додаткових контингентів. Однак втрати були настільки великі, що Антонеску у вересні 1942 був змушений провести нову мобілізацію. Величезні втрати румунів під Сталінградом (було розбито 18 з 22 румунських дивізій, з початку війни до весни 1943 румунська армія втратила понад 500 тис. чол.) Змусили Антонеску розпочати заходи з підготовки виходу Румунії з війни (здійснення переговорів доручили М. Антонеску). Тим не менше на зустрічі з Гітлером 12-13 квітня 1943 задовольнив всі його економічні вимоги.