Вадим Миколайович Людвіковський: биография

У 1972 році Людвіковський диригував у Празі джаз-оркестром Чехословацького радіо і записав платівку інструментальної музики вітчизняних авторів.

На початку 1970-х років для великих джазових (естрадних) оркестрів у Радянському Союзі знову настали складні часи. Ряд відомих колективів був під різними приводами розформовано або перепрофільовано. У січні 1973 року біг-бенд, яким керував Людвіковський в Москві, був розпущений наказом керівництва Держтелерадіо, сам Людвіковський звільнений. Тоді ж Едді Рознер покинув Радянський Союз (повернувся до Німеччини). Із залишків оркестру Вадима Людвіковського був зібраний ансамбль «Мелодія» (керівники в різний час - В. Чижик, Г. Гаранян, Б. Фрумкін) при однойменній звукозаписної фірмі.

У грудні 1995 року Вадима Миколайовича Людвіковського знайшли замерзлим на одній з московських вулиць. Кремований, прах (за заповітом Людвіковського) розвіяний над Москвою.

Творчість

Людвіковський створив багато самобутніх творів, які виконувалися і записувалися на платівки вітчизняними та іноземними оркестрами та виконавцями. Його композиції відрізняються конкретністю, завершеністю, программностью. Писав також пісні, музику для театру та кіно.

Інструментальні п'єси:

• Прелюд cis-moll
• Акварель
• Спекотний полудень
• Веселий карнавал
• Лірична фантазія
• Хоровод
• Я поспішаю
• Квіти для москвичів
• Неспокійні тромбони
• День народження оркестру

Пісні:

• Новий рік (сл. Б. Брянського, 1959),
• Не сердься (сл. А. Досталя, 1967),
• Сонцю назустріч (сл. А. Досталя, 1960 ),
• Сонце в вікні (сл. В. Орлова, 1968).
• Не прийшла ще весна (сл. Г. Регістан, 1957),
• Травневий ранок (сл. В. Драгунського, 1957),

Сайт: Википедия