Василь Олександрович Любавін: біографія

Біографія

Василь Олександрович Любавін народився 4 березня 1912 року в селі Велике Нагаткіна нині Цильнинський район району Ульяновської області в сім'ї селянина.

Закінчивши сім класів, Любавін займався селянством, а також працював листоношами, контролером ощадкаси і завідував поштовим агентством в рідному селі.

Василь Любавін був призваний до РККА в листопаді 1934 року. Після закінчення полкової школи продовжив службу в якості командира відділення, а потім перейшов на надстрокову службу на посаді помічника командира взводу. У 1939 році Любавін закінчив курси молодших лейтенантів і незабаром був призначений на посаду командира стрілецького взводу.

до липня 1942 року Василь Любавін служив на посаді командира взводу, командира роти в частинах РСЧА, місце дислокації яких було в Приморському краї .

Участь у Великій Вітчизняній війні

З липня 1942 року старший лейтенант Любавін в якості командира стрілецької роти брав участь у боях на Сталінградському фронті. 5 серпня того ж року був поранений. Після госпіталю з жовтня по грудень 1942 Любавін проходив навчання на курсах «Постріл» в Ульяновську. Після завершення навчання продовжив службу в якості заступника командира і командир стрілецького батальйону.

У боях за визволення Лівобережної України 27 липня 1943 вдруге був поранений.

З 24 по 31 грудня 1943 під час проведення Житомирсько-Бердичівської операції батальйон під командуванням майора Любавіна знищив п'ять танків, шестиствольний міномет, дватцать п'ять кулеметів разом з їх з розрахунками.

Указом № 2150 Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм майору Василю Олександровичу Любавіна присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

З квітня 1944 по лютий 1945 Любавін проходив прискорений курс у Військовій академії імені Фрунзе, а потім продовжив службу на посаді заступника командира стрілецького полку на 2-му Українському фронті.

Післявоєнна кар'єра

Після закінчення війни Василь Любавін продовжив службу в Радянській Армії на посадах заступника командира батальйону, заступника командира полку в частинах Київського військового округу.

З 1955 року працював заступником начальника відділу та начальником відділу в Чернігівському обласному військкоматі.

У серпні 1957 року підполковник Любавін був звільнений з лав Збройних Сил у зв'язку з хворобою. Після демобілізації працював у міськвиконкомі і в інших установах Чернігова.

Василь Олександрович Любавін помер 22 лютого 1975 року в Чернігові.

Нагороди

• Іноземний орден
• Орден Леніна
• Орден Червоного Прапора
• Два ордени Червоної Зірки
• Орден Вітчизняної Війни 1-го ступеня
• Медалі

Комментарии

Сайт: Википедия