Микола Віталійович Лисенко: биография

У петербурзький період Н. Лисенко брав участь у концертах Російського географічного товариства, керував хоровими курсами. Спільно з В. М. Пасхаловим Микола Віталійович влаштовував концерти хорової музики в «Соляному містечку», до програми яких входили українські, російські, польські, сербські пісні і твори самого Лисенка. У нього зав'язуються дружні відносини з композиторами «Могутньої купки». У Петербурзі їм була написана перша рапсодію на українські теми, перший і другий концертні полонези, соната для фортепіано. Там же Лисенко почав роботу над оперою «Маруся Богуславка» (незакінчена) та зробив другу редакцію опери «Різдвяна ніч». У Петербурзі вийшов його збірку дівочих та дитячих пісень та танців «Молодощі» («Молоді роки »).

Повернувшись в 1876 році до Києва, Микола Лисенко розгорнув активну виконавчу діяльність. Він влаштовував щорічні "Слов'янські концерти», виступав як піаніст у концертах Київського відділення Російського музичного товариства, на вечорах Літературно-артистичного товариства, членом правління якого він був, у щомісячних народних концертах у залі Народної аудиторії. Організовував щорічні шевченківські концерти. З семінаристів і студентів, знайомих з нотною грамотою, Микола Віталійович заново організує хори, в яких отримали початку мистецької освіти К. Стеценко, П. Демуцький, Л. Ревуцький, О. Лисенко та інші. Грошовий збір від концертів йшов на громадські потреби, наприклад, на користь 183 студентів Київського університету, відданих у солдати за участь в антиурядовій демонстрації 1901 року. В цей час ним були написані майже всі його твори для фортепіано великої форми, у тому числі друга рапсодія, третій полонез, ноктюрн до-дієз мінор. У 1880 році М. Лисенко започатковує роботу над своїм найвизначнішим твором - оперою «Тарас Бульба» за однойменною повістю М. Гоголя на лібрето М. Старицького, яку завершить лише через десять років. У 1880-ті роки Лисенко пише такі твори як «Утоплена» - лірико-фантастична опера за «Травневій ночі» М. Гоголя на лібрето М. Старицького, «Радуйся, ниво неполитая» - кантата на вірші Т. Шевченка; третю редакцію «Різдвяної ночі »(1883). У 1889 році Микола Віталійович вдосконалює та оркеструє музику до оперети «Наталка Полтавка» за твором І. Котляревського, в 1894 році він пише музику до феєрії "Чарівний сон» на текст М. Старицького, а в 1896 році оперу «Сапфо».

Серед авторських досягнень М. Лисенка необхідно також відзначити створення нового жанру - дитячої опери. З 1888 по 1893 роки він пише три дитячі опери за мотивами народних казок на лібрето Дніпрово-Чайки: «Коза-Дереза», «Пан Коцький (Коцький)», «Зима і Весна, або Снігова Королева». «Коза-Дереза» стала своєрідним подарунком Миколи Лисенка своїм дітям.

З 1892 по 1902 роки Микола Лисенко чотири рази влаштовував гастрольні концерти по Україні, так звані «хорові подорожі», в яких виконувались переважно його власні хорові твори на тексти Шевченка та обробки українських пісень. У 1892 році виходить мистецтвознавче вишукування Лисенка «Про торбані і музиці пісень Відортів», а в 1894 - «Народні музичні інструменти на Україні».

У 1905 році М. Лисенко спільно з А. Кошицем організував хорове товариство «Боян», з яким влаштовував хорові концерти української, слов'янської та західноєвропейської музики. Диригентами концертів були він сам та О. Кошиць. Однак через несприятливі політичні умови та відсутність матеріальної бази, суспільство розпалося, проіснувавши трохи більше року. На початку XX століття Лисенко пише музику до драматичних вистав «Остання ніч» (1903) і «Гетьман Дорошенко». У 1905 році їм було написано твір «Гей, за наш рідний край». У 1908 році був написаний хор «Найтихіший вечір" на слова В. Самойленка, в 1912 році - опера "Ноктюрн», створюються ліричні романси на тексти Лесі Українки, Дніпрової Чайки, О. Олеся. В останні роки життя Микола Віталійович пише ряд творів з області духовної музики, які продовжили, заснований ним ще в кінці XIX століття «Херувимської» цикл: «Пречиста Діва, мати російського краю» (1909), «Камо піду від лиця Твого, Господи» ( 1909), «Діва днесь Пресущественно породжує», «Хресною древом»; в 1910 році на текст Т. Шевченка був написаний «Давидів псалом».