Герасим Степанович Лебедєв: биография

Життя в Індії

12 лютого (за старим стилем) 1785 Лебедєв сіл в англійському місті Грейвсенд на корабель «Ріднею» під командуванням капітана Вейкмена, після стоянки в Портсмуті судно 25 березня вирушило до Індії, 27 липня зупинилося на 5 днів у острова Іоанни і 15 серпня прибуло в Мадрас. Популярність передувала Лебедєву - градоначальник Вільям Сіденгем запропонував двохрічну контракт на виступи за 200 фунтів на рік, окрім яких музикант отримував випадкові, але цінні подарунки.^{[Кому. 3]}За ці два роки, які, за словами Лебедєва, пройшли приємно і гармонійно, він вивчив «мальбарскій народну мову» (мабуть, це був тамили^{[Кому. 4]}).^{: 94: 42: 164}

Але Герасима Лебедєва вабила Бенгалія, в якій , згідно з чутками, було багато місця для діяльності «найбільш сміливого роду заповзятливих людей», до числа яких він включав і себе.^{: 164}Йому хотілося нових знань (зокрема, в Мадрасі не вдавалося знайти вчителя священного для індійців мови - санскриту, тому що ніхто не хотів вчити чужинця), нових знайомств, нарешті, «пристойного стану», яке там «швидко набувають незліченні прибульці майже з усіх народів» - і ось у серпні 1787 року Лебедєв прибуває на кораблі «Сноу» до Калькутти - столицю Бенгалії і всієї Британської Індії, щоб провести тут близько 10 років.^{: 164}Оселився він у орендованому будинку недалеко від шотландської церкви Святого Іоанна.

Популярність його росла і він став отримувати вже тисячу фунтів на рік.^{: 42}Серед щедрих любителів його музики були градоначальник Олександр Кід, дружина державного секретаря місіс Е. Хей, провінційний суддя Буріш Кріспа, полковник Христофор Грін, суддя Верховного Суду Джон Хайд і інші, Лебедєв був знайомий і з відомим индологом Вільямом Джонсом.^{: 165, 167}У своїй музиці Герасим Лебедєв поєднував європейське й індійське звучання («бенареська сюїта», написана після відвідин міста Варанасі (Бенарес), «Індійська серенада »та інші).^:251-252До нього ніхто не виконував індійські мелодії на західних інструментах.

Але і в Калькутті хорошого вчителя, здатного пояснити санскритські букви, знайти вдалося тільки через два роки, в 1789 році - це був бенгалец, шкільний вчитель Голокнатх Дас.^{: 165}Лебедєв брав у нього уроки мов, що супроводжувалися ознайомленням з індійською космогонією, міфологією, літературою, математикою та астрономією, а натомість, крім платні, навчав його європейській музиці.^{: 43}Потім у нього з'явилися і інші вчителі; він самостійно знайомився також з письмовими джерелами, в тому числі і перекладними. Лебедєву найкраще вдалося вивчити бенгалі, досить добре опанувати калькуттської формою розмовного хіндустані, а також освоїти велику кількість санскритських слів в бенгальською вимові та основи граматики санскриту.^{: 44}Для підвищення ефективності навчання він робив багато записів, впорядковував нову інформацію; отриманими знаннями, підходами до навчання він бажав ділитися з іншими, щоб полегшити їм ознайомлення з Індією, але опублікувати що-небудь в Калькутті йому, як іноземцеві, було практично неможливо.^{: 102: 176}

У процесі навчання Герасим Лебедєв зробив переклад з англійської на бенгальська двох п'єс - комедії «Удавання» маловідомого драматурга Р. П. Джодрелл^{[кому. 5]}та якоїсь «Любов - найкращий лікар»^{[кому. 6]:358-359}. Причому в «Удавання» була зроблена адаптація під місцеві умови: перенесення дії з Мадрида і Севільї до Калькутти і Лакнау, зміна імен героїв, переробка в дусі бенгальських жартівливих вистав, що розігруються на базарах, введення традиційних бенгальських карикатурних фігур - правоохоронців, бродячих музикантів і фокусників , злодіїв^{: 320}. Переклад з успіхом пройшов рецензію мудреців-пандитов, після чого Голокнатх Дас схвалив намір Лебедєва здійснити постановку, пообіцявши знайти акторів. У XVIII столітті драматичне мистецтво Індії було в занепаді, п'єси стали писати не для постановки, а для читання вголос; йшли народні ярмаркові вистави на сюжети давньоіндійського епосу, але лише як повторення традиції. У Калькутті вже функціонували три драматичні театру, що належали Ост-Індської компанії (Old Play House, New Play House (Calcutta Theater) і Chowringhee Theater), але в них ставилися тільки англійські п'єси та опери англійською мовою, грали в них англійці і для англійців . Знайомі попереджали Лебедєва про можливі негативні наслідки, а недоброзичливці висміювали його плани, називаючи їх донкіхотськими, але він вирішив слідувати своєму задуму. Лебедєв створив музичне оформлення, сочетав індійське спів і європейську музику, яку написав сам; включив індійські пісні та танці, вірші популярного бенгальського поета Бхарат Чандра Раю.^{: 45}