Ігор Олександрович Латишев: біографія

Біографія

І. А. Латишев народився в 1925 році в Смоленську. Батько - Олександр Павлович Латишев (1880-1958), відставний офіцер. У 1930 році родина Латишевим переїхала до Москви. У 1949 році Ігор Олександрович закінчив японське відділення Далекосхідного факультету Московського інституту сходознавства. У червні 1952 року він захистив кандидатську дисертацію на тему «Встановлення військово-фашистського режиму в Японії напередодні війни на Тихому океані» і з 1952 року став науковим співробітником Інституту сходознавства АН СРСР.

З листопада 1957 по червень 1962 Латишев був власним кореспондентом газети «Правда» в Японії. Після цього до листопада 1973 року був старшим науковим співробітником Інституту сходознавства АН СРСР, а з 1966 по 1973 рік - завідуючим відділом Японії Інституту сходознавства АН СРСР. Докторську дисертацію на тему «Правляча ліберально-демократична партія Японії і її політика» Латишев захистив у липні 1967 року. У листопаді 1973 року він повернувся до роботи власним кореспондентом газети «Правда» в Японії і пропрацював там до червня 1978 року.

З червня 1979 по листопад 1986 року Ігор Олександрович очолював відділ Японії. У 1981 році йому Вченою радою Інституту сходознавства АН було присвоєно звання професора. З листопада 1986 по грудень 1991 року - знову власний кореспондент газети «Правда» в Японії. Після цього аж до своєї смерті в 2006 році - ведучий науковий співробітником Відділу комплексних проблем міжнародних відносин Інституту сходознавства РАН. З 1998 року - дійсний член Російської академії природничих наук.

За роки роботи в Інституті сходознавства тричі був членом делегації радянських вчених на Міжнародних конгресах сходознавців в Делі (1963), в Канберрі (1971) і в Парижі (1973 ).

Брав участь у конференціях і симпозіумах європейських японознавців (у Берліні в 1984 році, Парижі в 1985 році і Копенгагені в 1986 гожу), у міжнародних конференціях Університету ООН (у Токіо в 1983 році і Мехіко в 1984 році), а також у ряді радянсько-японських громадських форумів, присвячених проблемам запобігання загрози ядерної війни і питань розвитку радянсько-японських відносин (1963-1986).

По лінії наукових обмінів Інституту сходознавства АН з зарубіжними науковими установами виїжджав в тривалі відрядження в США (1972-1973, 1979), Англії (1967) та Японію (1969, 1982, 1997, 2000).

У газеті «Правда» за 15 років роботи власним кореспондентом в Японії опублікував більше 800 статей і заміток про суспільне життя сучасної Японії. За час роботи в Інституті сходознавства в академічних виданнях опублікував близько 50 наукових статей і 13 монографій.

Погляди

І. А. Латишев з жалем констатував, що в останні 15 - 20 років «перебудовного» часу все менше і менше стало з'являтися наукових статей з оглядами попередньої діяльності вітчизняних фахівців з Японії, яка отримала широкий розмах у 1950-1980-і рр.. Адже саме в радянський період в країні було опубліковано незрівнянно більше книг з Японії, ніж в будь-якій з країн Західної Європи, і, у всякому разі, не менше, ніж у США. Його сильно засмучувало практична відсутність в останні роки згадок про великий внесок радянських японознавців у розвиток востоковедной науки, зрозуміло, якщо не вважати публікацій некрологів. Він сильно переживав, що в умовах зміни соціально-політичного та економічного ладу в нашій країні в 1990-і рр.. російські японознавця стали все рідше збиратися разом на конференції та симпозіуми для обговорення наукових проблем. І. А. Латишев розумів, що роз'єднаність вчених в науці завжди веде до послаблення їх взаємних контактів, до втрати професійної згуртованості, а такий тип спільності необхідний у будь-якій галузі знань для забезпечення наступності поколінь. Тим більше вона важлива для фахівців-сходознавців, на підготовку яких у всіх країнах йде не один десяток років.

Комментарии