Ларін, Юрій: біографія

Біографія

Племінник знаменитих російських видавців братів Гранат. З юності, незважаючи на важку хворобу - прогресуючу м'язову атрофію, брав участь у місцевому соціал-демократичному русі, в 1901-1902 рр.. очолював соціал-демократів Одеси.

У 1903 р. засланий на 8 років у Якутську губернію, проте наступного року втік із заслання до Швейцарії (оскільки Ларін все життя пересувався з працею, його фактично винесли на руках, в кошику для білизни, його товариші по втечі). У 1905 р. нелегально повернувся в Росію, вів підпільну роботу в Санкт-Петербурзі, Феодосії, Києві, Баку, Харкові, Тифлісі. У 1913 р. заарештований повторно, але за станом здоров'я звільнений і висланий за кордон.

Жив зі своєю дружиною Оленою в Німеччині, звідки був висланий на початку першої світової війни і переїхав до Швеції. У 1916 жив у Стокгольмі. Під прізвищем Лур'є співпрацював у газеті «Русские ведомости» та журналі «Вісник Європи». У той же час під прізвищем Ларін співпрацював у революційній пресі.

Аж до 1917 р. перебував у фракції меншовиків, але взимку 1917 р. очолив групу меншовиків-інтернаціоналістів, сближавшихся з більшовиками, а в серпні 1917 р. вступив в РСДРП (б).

У 1917-1921 рр.. член президії ВРНГ. Один з творців Держплану, з листопада 1921 р. членами її президії.

У 1923 році став виступив ініціатором проекту зі створення єврейських землеробських поселень в Криму, на Україну і в Білорусії. Для реалізації цього проекту було створено Товариство землеустрою єврейських трудящих (ОЗЕТ) на допомогу КомЗЄТ (Державному комітету з земельного устрою єврейських трудящих при Президії Ради національностей ЦВК СРСР), головою якого став Ларін. На 70-80% проект фінансувався зарубіжними громадськими та приватними фондами серед яких: Джойнт, «Американське товариство допомоги єврейської колонізації», «Французьке єврейське суспільство».

помер 14 січня 1932 р. у Москві. Похований біля Кремлівської стіни.

Дочка Ларіна Ганна Михайлівна Ларіна (1914-1996) - третя дружина Н. І. Бухаріна, репресована, автор відомих спогадів «Незабутнє».

Твори

• Підсумки, шляхи та висновки нової економічної політики М., 1923
• Селяни і робітники в російській революції Пг., 1918
• «Державний капіталізм військового часу в Німеччині (1914-1918)» (1928).
• «Євреї та антисемітизм у СРСР» (1929).
• «Територіальна перегрупування єврейського населення» ( 1928),
• Листи про Німеччину 1917
• Трудова повинність і робітничий контроль М., 1918
• Економіка дорадянської села М.-Л., 1926
• «Приватний капітал в СРСР» (1927)
• (з Л. Кріцманом) Нарис господарського життя та організації народного господарства Радянської Росії (1917-1920) М., 1920
• «Соціальна структура єврейського населення» (1928),

Про сам Ю. Ларін

• Філоненко О. Л. Час Ю. Ларіна 1996

Комментарии

Сайт: Википедия