Про знаменитості
Микола Трохимович Андрєєв: біографія
радянський військовий діяч, полковник Радянської Армії, учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу
Біографія
Микола Андрєєв народився 21 листопада 1905 року в Москві в родині візника. Після Жовтневої революції він став працювати посильним, потім підмайстром у кузні. Через деякий час Андрєєв став працювати в друкарні «Свобода», потім у 15-й друкарні Моссовета. У 1927 році він пішов служити в Червону Армію, служив у 2-му стрілецькому полку 1-ї Московської Пролетарській дивізії, де закінчив полкову школу, і дослужився до помічника командира взводу і старшини курсів. У 1929 році Андрєєв звільнився в запас, після чого знову став працювати в друкарні. До кінця роботи в друкарнях мав вищий, сьомий розряд.
У Червону Армію Андрєєв був знову призваний із запасу в 1935 році, службу почав проходити в Забайкальському окрузі, спочатку був командиром стрілецького взводу 279-го стрілецького полку 93 - ї стрілецької дивізії, згодом став командиром стрілецької роти, а з 1938 року - військовим комісаром Тайшетського району Іркутської області.
Після початку Великої Вітчизняної війни Андрєєв намагався потрапити на фронт, але лише в січні 1942 року він був направлений на офіцерські курси. По завершенні навчання, Андрєєв прибув до Москви, де був призначений на посаду командира батальйону 967-го стрілецького полку двісті сімдесят третій стрілецької дивізії, після чого в її складі відбув на Сталінградський фронт. Перший бій за участю Андрєєва стався в липні 1942 року, під час цього бою він був поранений в ногу, після чого місяць лікувався у шпиталі. Після виписки з госпіталю він був призначений на посаду командира батальйону 1026-го стрілецького полку 260-ї стрілецької дивізії. Андрєєв брав безпосередню участь в операції «Кільце», за що отримав перший орден Червоного Прапора.
Навесні-влітку 1943 року дивізія, до складу якої входив і Андрєєв, була відведена в Тулу на переформування. Після його завершення Андрєєв брав участь у визволенні Орла, Брянська і ряду інших міст. Восени 1943 року Андрєєв став командиром 1028-го стрілецького полку.
Про історію вчинення Андрєєвим і його підрозділом подвигу розповідалося в нарисі військового кореспондента Лева Ісаєвича Славіна «Варшавське шосе», який був опублікований в газеті «Известия». У серпні 1944 року радянські війська, у тому числі і полк Андрєєва, вийшов до берега Вісли. Німецько-фашистські війська пішли в контратаку, в результаті чого війська 1-го Білоруського фронту, якому було поставлено у завдання визволення Варшави, перейшли до оборони і зупинили наступ. Лише 14 січня 1945 року була почата Варшавсько-Познанська операція. 16 січня полк Андрєєва паралельно з відступаючим ворогом переправився на другий берег. Німці приступили до будівництва берегових укріплень з тим, щоб перешкодити наміченим на наступний день форсування річки радянськими частинами. Полк Андрєєва само непомітно пішов вперед і окопався. Коли німці помітили це, їм довелося здатися в полон. Незабаром німецькі війська атакували полк, але підоспілі радянські частини відбили атаку, Андрєєв разом зі своїм полком звільняв ряд інших польських населених пунктів, доріг, висот, кінцевим підсумком чого стало звільнення Варшави.
У лютому 1945 року Андрєєв брав участь у захопленні великого хімічного підприємства, на якому працювали викрадені на примусові роботи громадяни різних держав, у тому числі і СРСР.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 полковник Микола Трохимович Андрєєв був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. Згодом Андрєєв брав участь в Берлінській операції та його полк одним з перших зустрівся з американськими військами на річці Ельба 26 квітня 1945.
Після війни Андрєєв продовжив службу в лавах Радянської Армії. У 1953-1958 роках він обіймав посаду військового комісара Киргизької РСР. У 1958 році Андрєєв вийшов у відставку, 27 вересня 1974 року він помер, і був похований у столиці Киргизької РСР Фрунзе (нині - Бішкек).
