Наши проекты:

Про знаменитості

Мустафа Едіге Киримал (Шинкевич): біографія


Мустафа Едіге Киримал (Шинкевич) біографія, фото, розповіді - кримськотатарський громадський діяч, в роки Другої світової війни представляв інтереси кримських татар перед владою нацистської Німеччини і брав участь в роботі підконтрольного німецьким окупаційним властям мусульманського комітету

кримськотатарський громадський діяч, в роки Другої світової війни представляв інтереси кримських татар перед владою нацистської Німеччини і брав участь в роботі підконтрольного німецьким окупаційним властям мусульманського комітету

Біографія

Народився в Бахчисараї. За походженням - литовський татарин, небіж муфтія мусульман Литви. Перед Першою світовою його родина переїхала до Криму. Вчився у Сімферопольському педагогічному інституті. Пізніше переїхав до Азербайджану, потім в Іран. З 1932 року жив у Стамбулі, через два роки переїхав до Вільнюса.

Після початку Другої світової війни повернувся до Туреччини. У грудні 1941 року прибув до Берліна, де з кримськотатарських емігрантів намагався створити національне представництво, лояльне нацистської Німеччини. У листопаді-грудні 1942 року було в окупованому Криму, увійшов до складу Сімферопольського мусульманського комітету. У січні 1943 року офіційно визнаний Третім рейхом як голова Кримськотатарського національного центру. З листопада 1943 року - в Кримськотатарському бюро при Міністерстві окупованих східних областей. 17 березня 1945 Киримал і його центр визнані урядом Німеччини єдиними офіційними представниками кримських татар.

Після війни жив у Західній Німеччині. У 1954-1972 роках працював в Інституті з вивчення історії та культури СРСР у Мюнхені. Автор книги (німецькою мовою)«Національна боротьба кримських тюрків»(1952).

Поховання. Посмертна критика

Помер і похований у Німеччині в 1980 році. У травні 2007 року перепохований в Криму в Бахчисараї, на території, прилеглій до Зинджирли-Медресе активістами меджлісу, які проголосили його «видатним державним діячем кримськотатарського народу». Перепоховання було зустрінуте критикою з боку ряду політиків. Так, депутат Верховної Ради Леонід Грач назвав захід «профашистської акцією».

Письмові роботи

  • «1917 ihtilalinden sonra Kirim-Turk ailesiyle kadinin durumu» [The status of Crimean- Turk family and womanhood after the 1917 revolution]. Dergi 3 (1955): 13-30.
  • «Mass deportations and massacres in Crimea.» Cultura Turcica 1 (2) (1964): 253-65.
  • Crimea and the historic past of Crimean Turks = Kirim ve Kirim Turklerinin tarihi gecmisi. - 1966. - P. 64-71.
  • «Kirim Turkleri» [Crimean Turks / Tatars]. Dergi 59 (1970): 3-22.
  • Edige Mustafa Kirimal= The Tragedy of Crimea. - Eastern Quarterly 4 (1), 1951. - P. 38-46.
  • Der nationale Kampf der Krimturken. Emsdetten / Westfalen, 1952.
  • «Ismail Bey Gaspirali.» Dergi 62 (1970): 60-64.
  • «Kirimda Sovyetlerin din Siyaseti» [The Soviet policy on religion in Crimea ]. Dergi 1 (1955): 55-67.
  • «Carlik Rusyasi hakimiyeti altinda Kirim» [Crimea under the Tsarist Russian rule]. Dergi 46 (1966): 51-61.
  • «Kirim Turklerinin milli-kurtulus hareketi» [National liberation movement of Crimean Turks]. Dergi 47 (1967): 63-72.
  • «Kirim Turklerinin 1917-1920 ihtilal yillarinda milli kurtulus hareketi» [Crimean Tatar national liberation movement during the revolutionary years of 1917-1920]. Dergi 48 (1967): 55-69.
  • «The Crimean Tatars.» Studies on the Soviet Union, ns 1 (10) (1970): 70-97.
  • «Sovyet Rusya hakimiyeti altinda Kirim» [Crimea under the Soviet Russian rule]. Dergi 49 (1967): 59-66.
  • «The Crimean Turks.» In: Genocide in the USSR: Studies in Group Destruction ed. N.K. Deker and A. Lebed. Munich: Institute for the Study of the USSR, 1958, pp. 20-29.
  • «Kirim'da topyekun tehcir ve katliam» [Mass deportations and massacres in Crimea]. Dergi 5 (1956): 1-22. Also in: Emel 15 (1963): 35-40; 16 (1963): 32-40; 18 (1963): 21-25.

Комментарии

Сайт: Википедия