Кучин Борис Максимович: біографія

Біографія

Народився в селі Марково нині Лотошинський район, Московська область. Дитинство і юність провів у селищі Ховрино (нині на території Північного адміністративного округу Москви). Тут закінчив школу і в 1941 році - аероклуб.

У 1941 році був призваний в Червону Армію і направлений в льотне училище. У 1942 році закінчив Пермську військову авіаційну школу льотчиків, у запасному авіаційному полку пройшов перенавчання на штурмовик Іл-2.

Участь у ВВВ

Учасник Великої Вітчизняної війни з квітня 1943 року.

Всю війну пройшов у складі 947-го штурмового авіаційного полку. Бойове хрещення отримав на Південному фронті.

В одному з перших бойових вильотів 27 липня 1943 знищив 2 танки ворога, при цьому прямим попаданням зенітного снаряда в літак був поранений у руку й обличчя. Коли льотчик повів сильно пошкоджений штурмовик на свій аеродром, його атакували 4 винищувачі ворога, він отримав нові поранення, а літак - нові пошкодження, але зумів дістатися до аеродрому і посадити поранену машину. Після лікування повернувся у полк.

Воював на Південному та 4-му Українському фронтах. Брав участь у боях за звільнення Криму, південної України.

У серпні-грудні 1943 року знищив два танки та баржу з живою силою і технікою в порту Таганрога, 3 літаки супротивника, 5 залізничних вагонів і 5 цистерн з пальним, переправу біля міста Нікополя, артилерійське знаряддя і 6 автомашин, понад 100 солдатів і офіцерів противника. Успішно брав участь у боях проти гітлерівських бомбардувальників і винищувачів в ході Кримської наступальної операції 1944 року.

З серпня 1944 року воював у складі свого полку на 1-му, 2-м, 3-м Прибалтійських фронтах. Визволяв Прибалтику, бив ворога у Східній Пруссії. Велику частину бойових вильотів здійснив з повітряним стрільцем Олександром Нікуліним. У березні 1945 року обидва члени екіпажу, і пілот і стрілок, були представлені до присвоєння звання Герой Радянського Союзу, але нагородження не відбулося.

Всього за роки війни старший лейтенант Кучин здійснив 119 бойових вильотів (офіційно зарахованих), частина з них - у нічний час. Особисто знищив 28 танків, 73 автомашини, 3 літаки на ворожих аеродромах, 17 вагонів, понад 40 возів з вантажами, 12 складів боєприпасів, 9 цистерн з пальним, 19 зенітних і 10 польових гармат. Потопив два морські баржі з вантажами та особовим складом ворога в портах Таганрога і Севастополя. У групі знищив ворожий бронепоїзд. День Перемоги зустрів у Куйбишеві (нині - Самара), куди приїхав за новими літаками для полку.

Післявоєнний час

У 1946 році звільнений в запас.

Закінчив Московський авіаційний інститут. Після закінчення працював у конструкторському бюро С. В. Іллюшина.

З 1956 року - в Міністерстві авіаційної промисловості провідним інженером у відділі ракет. Брав участь у випробуваннях нової зброї, розробленого вченими, конструкторам Челомеєм, Лавочкіна.

З 1967 року і до виходу на пенсію в 1988 році працював начальником виробничого відділу в Міністерстві авіаційної промисловості.

Указом Президента Російської Федерації від 27 серпня 1994 годаза мужність і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, старшому лейтенанту у відставці Кучино Борису Максимовичу присвоєно звання Героя Російської Федерації з врученням особливого відзнаки медалі «Золота Зірка» .

Жив у місті-герої Москві.

Нагороди

• Орден Дружби Народів
• медалі
• Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня, двічі (21.02.1945, 11.04.1985)
• Орден Червоного Прапора, тричі, (два перших - 06.11.1943, 20.05.1944)
• Герой Російської Федерації, Указ від 27.08.1994 (N 1730)

Джерела

Кучин, Борис Максимович на сайті «Герої країни»

Комментарии

Сайт: Википедия