Маріан Влодзімеж Кукель: біографія

Псевдонім:Марек Конкола(пол.Marek K?kol).

Біографія

Маріан Влодзімеж Кукельнародився 15 травня 1885 в місті Домброва-Тарновська, Галичина. Батько - ветеран Повстання 1863-1864 року, адміністративний чиновник, громадський діяч Адольф Юзеф Кукель (пол.Adolf J?zef Kukiel). Мати - Олена Срочіньска (пол.Helena Sroczy?ska), дочка учасника Краківського Повстання 1846 року, члена Національного Комітету Галичини.

У 1903 Маріан Влодзімеж закінчив класичну гімназію у Тарнові і почав навчання в Університеті Франца Йосипа у Львові. З гімназійних років залучений в революційну і визвольну діяльність. Діяч львівської Організації променистого (пол.Organizacja Promienistych) та Організації Непрощені.

Наприкінці 1905 був арештований і посаджений у в'язницю в Пйотркув-Трибунальський. У 1908 у Львові спільно з Мечиславом Дабковскім, Владиславом Сікорським, Казимиром Сосновським і Юзефом Пілсудським заснував Спілка Активної Боротьби, а в 1910 - Союз стрільців. У цей же час навчався і займався почнемо діяльністю. У 1909 отримав вчений ступінь доктора на факультеті Філософії Університету Франциска Юзефа у Львові. У роки Першої світової війни служив у 1-ій Бригаді Польських Легіонів і Польських Вооруженнх Сил. У 1917 закінчив Військовий курс Офіцерів Генерального Штабу.

31 серпня 1917 стає першим комендантом Школу підхорунжих у Острув-Мазовецькому. На цій посаді почав службу у Війську Польському.

У війні польсько-більшовицької командував 51-м піхотним полком, а потім XXIV Бригадою Пєхоти.

Наприкінці вересня 1920 прийняв посаду заступника Шефа Відділу III Міністерства Військових Справ. Йому підпорядковувалися: спершу Історико-Оперативна Секція, після Історико-Оперативний Відділ, які організовували, контролювали і відповідали за направлення дослідних робіт. 1 січня 1923 стає Шефом Військового Історичного Бюро Генерального Штабу, причому одночасно з цим - у січні 1923 - за власним проханням був направлений на курси для вищого командного складу при Вищій Військовій Школі. Після чого прийняв посаду командувача тринадцятий Піхотній Дивізією розташованої в Рівному. 27 січня 1925 повертається на посаду Шефа Військового Історичного Бюро і продовжує керувати його справами до травневого перевороту 1926.

У вересні 1926 (1930?) Звільнений з армії (?). Займався науковою діяльністю в Ягеллонському університеті (професор військової історії), де 25 червня 1927 захистив докторську дисертацію. У 1930 стає директором Музею Чарторийських у Кракові. Належав до Варшавського Науковому Товариству (1923 дійсні члени) та Польської Академії Мистецтв (1932 члена-кореспондента, 1937 активних члена).

У серпні 1939 зголосився добровольцем до армії, однак службового призначення не отримав; брав участь в обороні Львова. Восени 1939 перебрався до Франції, де був призначений генералом Сікорським на посаду заступника Міністра Військових Справ. Після евакуації Війська Польського до Великобританії виконує обов'язки командира Польських Лагерів та Відділів у Шотландії, перейменування 28 вересня 1940 в 1-й Польський Корпус. Командує 1-м Польським Корпусом. 24 вересня 1942 стає Міністром Народної Оборони. На цій посаді несе службу до 1949. 16 квітня 1943, отримавши повідомлення німецького уряду про розслідування факту розстрілів польських офіцерів у Катині, видав комюніке про ці події на адресу Міжнародного Червоного Хреста. Це комюніке стало основною причиною розриву відносин між польським урядом у вигнанні та урядом СРСР

Комментарии