Митрополит Анастасій: биография

У 1964 році ініціював скликання Архієрейського Собор РПЦЗ для обрання нового першоієрарха; пішов на спочинок 27 травня того ж року, зберігши за собою почесне головування в Синоді.

Помер увечері 9 (22 травня) 1965 року в своїх покоях в новому, подарованому Синоду благодійником Сергієм Семененко, будинку на 75 East 93rd Street на розі Park Avenue, де незадовго до його смерті був влаштований і синодальний собор на честь ікони Божої Матері «Знамення». 24 травня заупокійну літургію та чин відспівування в синодальному соборі очолив митрополит Філарет (Вознесенський); дозвільну молитву прочитав його духівник архієпископ Аверкій (Таушев).

Після відспівування тіло покійного і більшість учасників відспівування вирушили до Свято-Троїцький монастир, де місце упокоєння митрополита Анастасія було приготовлено давно під вівтарем, поряд з гробницею архієпископа Тихона (Троїцького) († 1963), Західно-Американського і Сан-Франциського.

Згідно із заповітом, був похований у Троїцькому монастирі в Джорданвілі, під вівтарем.

Церковно-політичні погляди

З кінця 1940-х найбільшим впливом в його оточенні користувалися втік з СРСР протопресвітер Михайло Польський і Юрій Павлович Граббе (згодом єпископ Григорій), сповідували вкрай негативні погляди щодо Московської Патріархії і її ієрархів.

Документ, відомий як «Заповіт митрополита Анастасія», зокрема, йшлося: «< ...>Що стосується Московської Патріархії і ея ієрархів, то поскільки вони знаходяться в тісному, діяльному і доброзичливому союзі з радянською владою, відкрито сповідує своє повне безбожництво і намагається насадити атеїзм у всьому російською народі, то з ними Зарубіжна Церква, зберігаючи свою чистоту, не повинна мати ніякого канонічного, молитовного та навіть простого побутового спілкування, надаючи в той же час кожного з них остаточного суду Собору майбутньої вільної Російської церкви »

Сайт: Википедия