Шарль де Костер: биография

Вище йшлося про близькість автора до Рабле, в «передмові сови» автор сам зізнається в цьому. Близькість ця проявляється у мові, повному архаїзмів, почасти в композиції, оскільки «Уленшпігель» подібно до «Гаргантюа та Пантагрюєль» представляє собою сплав комічних новел в смаку фабліо (деякі з них антиклерикальні: «Чудо св. Ремакля» та ін) з главами публіцистичного характеру, з епізодами, сповненими високого драматизму (рух гезов, інквізиція, сцени суду. У Рабле: «Острів пухнастих котів»), в пристрасті до алегоричній маскування думки, у грі слів, в людному діалозі - ланцюга відточених, дотепних відповідей (кн. 1, гл. XIV, XVI і ін) та інш. Поряд з цим у де Костера, не ставив собі в «Легенді» власне реставраторських, чисто стілізаціонних цілей, видно і майстер XIX ст., Молодший сучасник Ежена Сю, подібно до останнього звертається до техніки роману таємниць для повідомлення більшої ефектності мають агітаційне значення епізодами твору, цінує антитези, місцевий колорит і т. п.

У період торжества натуралізму поетика де Костера не могла не здаватися старомодною точно так само як ідейне наповнення «Уленшпігеля» в епоху боротьби промислової буржуазії за політичну гегемонію не могло не здаватися представникам офіційної критики щонайменше неактуальним. Будучи ідеологом тієї частини сучасної йому інтелігенції, яка в процесі стрімкого розвитку промислового капіталізму зійшла на нижчі щаблі соціальних сходів, де Костер виступає докоряти сформованого порядку. Однак пафос «Уленшпігеля» чужий будь-якої певної класової спрямованості. Ненависть де Костера до «грабіжникам-шершня», що робить його союзником широких верств пригноблених, не веде до конкретних соціальних висновків. Ставши «жертвою», він усього лише наблизився до «працьовитим бджолам», не порвавши однак колишніх класових зв'язків. Звідси нестійкість, суперечливість у світогляді де Костера, боротьба в ньому різному спрямованих елементів, від релігійно-містичного усвідомлення світу (магічні епізоди «Уленшпігеля») до ідей помсти за кров пригноблених.

Бібліографія

I. Уленшпігель, вид. «Сучасні проблеми», М., 1916 (ще раніше в трьох перев., 1915-1916); Легенда про Уленшпігеля і Елої Гудзак, перев., Приміт. і вступ. ст. А. Г. Горнфельд, 2 тт., Вид. «Всесвітня література», М. - П., 1919 (кращий переклад); ін изд. Гіз, П., 1920; вид. «Молода гвардія», М., 1925 (обидва вид. Скорочені); вид. «ЗІФ», М., 1928.

II. Веселовська М., Старші і самотні нової бельгійської літератури (Ван-Гессель, Де Костер, Пірме), «Голос минулого», 1913, IX; Фріче В. М., Національна біблія Бельгії, «Голос минулого», 1915, I; Рецензії : Тугарин, «Книга і революція», 1920, III, IV; Степанов І., там же, 1920, VI (з критикою вид. «Всесвітньої літератури»); Запровская А., «Книгоноша», 1925, № 31-32 ; Desombiaux M., Premiers romanciers nationaux de Belgique, 1919.

Стаття заснована на матеріалах Літературної енциклопедії 1929-1939.

Сайт: Википедия