Про знаменитості
Ліна Василівна Костенко: біографія
День народження 19 березня 1930
українська письменниця-шістдесятниця, поетеса
Народилася в сім'ї вчителів. У 1936 році родина перебралась із Ржищева до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Навчається в Київському педагогічному інституті, Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.
Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 1950-1960 -х років. Період так званих в історії «шестидесятників» створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але, як і завжди, безжалісне та максимально критичне по відношенню до влади і тодішнього режиму.
Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961 році, не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я серед визначних майстрів української поезії. Ці сміливі кроки в «літературотворенні» стали червоним світлом для «церберів» радянської влади. Майстриня українського слова відчувала і напевне знала, що ще зовсім недовго вона зможе писати і видаватися вільно.
Творчий розвиток Ліни Костенко - поетеси гострої думки і палкого темпераменту - не був позбавлений ускладнюючих моментів. Обмеження свободи творчої думки, різні «опали» в часи застою призвели до того, що досить тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку. Але саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім ліричних жанрів, над своїм найвидатнішим до сьогодні твором - романом у віршах «Маруся Чурай», за який вона 1987 року була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка .
Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на всі її подальший розвиток. На те, як вона подивилася на проблему жіноцтва, її одвічні болі, так ніхто й ніколи не насмілювався говорити про стереотипність думок і традицій. «Моя любов сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі» - обман, жорстокість буденності - усе це пролунало в «Марусі Чурай». Ліна Костенко була великим знавцем жіночої натури, незламним воїном за честь жінки, такий собі лицар у залізних обладунках під якими ховається чутлива, ніжна і красива жінка. Інколи за це її називають феміністкою середини XX століття.
Перу поетеси належать також збірка поезій «Сад нетанучих скульптур» (1987) та збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987). Спільно з А. Добровольським - кіносценарій «Перевірте свої годинники» (1963).
Стала почесним професором Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Має чимало регалій: почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», почесний доктор Чернівецького національного університету (2002), лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»); лауреат премії Петрарки (Італія, 1994), лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Також була нагороджена Відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року.
Поетеса Ліна Костенко - наша сучасниця, як митець вона «вписана» у свій час. Її творчість стала небуденним явищем сучасної української поезії, явищем, яке на наших очах помітно впливає на весь її дальший розвиток. Увібравши в себе національні ідеали й найкращі риси живої народної мови, ідейною вагомість, образною довершеністю вона піднімає українську літературу на рівень кращих зразків європейської художньої творчості. Національні проблеми, які досягли в поезії Ліни Костенко найвищого ступеня узагальнення, проникають у свідомість читача, викликаючи активне співпереживання.
На публіці з'являється вкрай рідко, живе усамітнено.
