Віталій Коротич: біографія

Біографія

Народився в Києві, де із золотою медаллю закінчив школу з викладанням ряду предметів англійською мовою.

Батько: Олексій Степанович Коротич - професор-мікробіолог, мати: Зоя Леонідівна Коротич - патофізіолог.

У 1953 р. Віталій Коротич вступив до Київського державного медичного інституту імені академіка О. О. Богомольця, який закінчив з відзнакою в 1959 р.

Після ординатури працював кардіологом у сільській лікарні і в інституті клінічної медицини ім. Стражеска, де вів наукову роботу. Закінчив аспірантуру.

У 1967 р. вступив до лав КПРС.

Літературна діяльність

Почав писати вірші ще в інституті. Вперше надрукувався в 1954 році.

У 1961 році вийшов перший збірник віршів українською мовою -«Золоті руки», і Коротича прийняли до Спілки письменників. Вірші були переведені на інші мови. Про них схвально висловився в «Літературній газеті» відомий поет Назим Хікмет.

У 1966 році Коротича обрали до правління Спілки Письменників СРСР і секретарем Спілки Письменників України.

Працював головним редактором молодіжного журналу«Ранок»(схожого з російським журналом«Зміна») з 1966 по 1967 рр. ..

Вів радіопередачі, друкувався в місцевій і центральній пресі, в тому числі і у всесоюзному тижневику«Літературна газета».

У 1969 році не був переобраний секретарем СП Україну, а також був виведений з правління СП СРСР - за словами Коротича, за те , що він «сказав і написав щось не те».

Закінчив Київський інститут іноземних мов.

У 1978 році став редактором журналу«Всесвіт» (українського аналога журналу«Іноземна література»). Займався перекладами.

У 1981 році знову був обраний секретарем правління СП СРСР, пробувши на цій посаді до 1991 року.

Журнал «Огонек»

У травні 1986 року ЦК КПРС з пропозицією секретаря ЦК Єгора Лігачова призначив В. Коротича головним редактором всесоюзного журналу «Огонек». Протягом двох років тираж журналу зріс з 1,5 млн. до 4,5 млн. примірників. Замість партійного офіціозу з'явився журнал для масового читача.

На офіційному сайті «Огонька» так оцінюється робота В. Коротича в журналі:

n

З його приходом журнал повернув на 180 градусів. Важко у світовій історії згадати видання, яке надало б на політичне життя країни таке ж сильний вплив, як «Вогник» епохи перебудови. Публіцистика «Огонька» стала школою демократії в зголоднілій зі свободи країні. Викриття стали культовим жанром всієї журналістики. Починав цю епопею журнал «Огонек». Відкрив на цьому шляху до читача безліч яскравих імен, талановитих авторів, чудових художників - він закономірно прийшов до фіналу цієї, найбільш славної сторінки своєї історії. Журнал в цей час був знаменитим не тільки в країні, але і в світі. З ним пов'язана епоха «гласності», зміна політичної формації, крах радянської влади - спочатку в умах людей, а потім і в реальному житті.

n

За цю редакторську діяльність американський журнал «World Press Review »присвоїв Коротичу в 1989 році звання« Зарубіжний редактор року »(International Editor of the Year) за 1988 рік - титул, щорічно присуджується редакторам, які живуть не в США, за сміливість у справі поглиблення свободи і відповідальності преси, в утвердженні прав людини і за відмінну і правдиву журналістику.

Однак незважаючи на почесний статус головного редактора «культового» видання, після путчу 1991 року Коротич їде до США, давши прощальний концептуальне інтерв'ю газеті «Московський комсомолець» («Час жлоба»), яке було відмічено колегами та громадськістю. У біографічних довідках з цього приводу зазначається:

Комментарии