Олександр Васильович Колчак: биография

Мінна блокада позбавила крейсера і підводні човни противника можливості безперешкодного виходу в Чорне море, послабила напругу транспортної служби російського флоту

З кінця 1916 року починається комплексна практична підготовка до Босфорської операції: проводяться тренування з висадки десанту, стрільбі з кораблів, розвідувальні походи загонів міноносців до Босфору, всебічно вивчається узбережжі, проводиться аерофотозйомка

М. Смирнов вже в еміграції писав:

n

n

«Якби не сталося революції, Колчак поставив би російський прапор на Босфорі».

n

n

Після присяги тимчасовому уряду

Після Лютневої революції 1917 Колчак першим на Чорноморському флоті присягнув на вірність Тимчасовому уряду. Удостоївся подяки від військового міністра Гучкова за швидкі розумні свої дії, якими він сприяв збереженню порядку на Чорноморському флоті.

Однак через пораженської пропаганди та агітації, що проникали після Лютого 1917 р. в армію і флот, і армія , і флот стали рухатися до свого розвалу. 25 квітня 1917 Олександр Васильович виступив на зборах офіцерів з доповіддю «Положення нашої збройної сили і стосунки з союзниками». Окрім іншого Колчак зазначав:

n

Ми стоїмо перед розпадом і знищенням нашої збройної сили, [бо] старі форми дисципліни звалилися, а нові створити не вдалося.

n

Колчак вимагав припинити доморощені реформи, засновані на «зарозумілості невігластва», і прийняти форми дисципліни та організації внутрішнього життя, вже прийняті у союзників. 29 квітня 1917 з санкції Колчака із Севастополя виїхала делегація у складі близько 300 матросів і севастопольських робітників з метою вплинути на Балтійський флот і армії фронту, «щоб вели війну активно при повному напруженні сил».

У червні 1917 року Севастопольська рада постановив роззброїти офіцерів, запідозрених у контрреволюції, в тому числі, відібрати і у Колчака його Георгієвське зброя - вручену йому за Порт-Артур золоту шаблю. Адмірал вважав за краще викинути клинок за борт зі словами: «Газети не хочуть, щоб у нас була зброя, так хай іде в море». У той же день Олександр Васильович здав справи контр-адміралу В. К. Лукіну. Через три тижні водолази підняли шаблю з дна і вручили Колчаку, вигравіювавши на лезі напис: «Лицарю честі адмірала Колчака від Союзу офіцерів армії і флоту». У цей час Колчак, нарівні з Генерального штабу генералом від інфантерії Л. Г. Корніловим, розглядався як потенційний кандидат у військові диктатори. Саме з цієї причини в серпні А. Ф. Керенський викликав адмірала у Петроград, де примусив його подати у відставку, після чого він на запрошення командування американського флоту попрямував в США для консультування американських фахівців про досвід використання російськими моряками мінного зброї на Балтійському та Чорному морях у Першу світову війну. За словами Колчака існувала й інша, таємна, причина його поїздки до США:

n

... адмірал Гленон цілком таємно повідомив мені, що в Америці існує припущення зробити активні дії американського флоту в Середземному морі проти турків і Дарданелл. Знаючи, що я займався аналогічними операціями, адм. Гленон сказав мені, що було б бажано, щоб я дав усі відомості з питання про десантних операціях у Босфорі. Щодо цієї десантної операції він просив мене нікому нічого не говорити і не повідомляти про це навіть уряду, так як він буде просити уряд відрядити мене до Америки, офіційно для повідомленнь по мінному справі та боротьби з підводними човнами

n