Майкл Джон: биография

Протягом декількох місяців, що передували початку громадянської війни, Коллінз відчайдушно намагався запобігти розколу країни і не допустити збройного зіткнення. Коли де Валера з прихильниками покинув засідання Асамблеї, Коллінз запропонував компромісне рішення, яке полягало в освіті коаліційного уряду Ірландської республіки - з прихильників і супротивників договору. Також він запропонував республіканську конституцію для країни - без оглядки на короля, але в той же час закликав парламентаріїв не зрікатися вже укладеної угоди. Це компроміс задовольняв усіх, крім зовсім уже завзятих і непохитних республіканців. Крім того, Коллінз організував Комітет по возз'єднанню армії, членами якого стали і прихильники, і супротивники англо-ірландського угоди. За допомогою ІРБ він спробував схилити офіцерів ІРА на свій бік і заручитися їхньою підтримкою. Незважаючи на всі зусилля, Англія відкинула проект ірландської конституції під загрозою економічної блокади країни. Англійське уряд заявив, що договір був підписаний в дусі доброї волі і його пункти не можуть бути змінені. Коллінзу так і не вдалося знайти спільну мову з противниками договору, які врешті-решт оголосили, що не мають наміру більше підкорятися рішенням Ірландської Асамблеї.

Громадянська війна

У квітні 1922 група з 200 бійців ІРА-супротивників англо-ірландського угоди зайняла будівлю чотирьох суден у Дубліні. Коллінз, усіма силами бажав уникнути громадянської війни, не намагався видворити їх звідти аж до червня. Йому необхідно було дізнатися результати загальних виборів в Асамблею, за підсумками яких його фракція набрала більшість голосів. Британія ж вимагала рішучих дій. 22 червня сер Генрі Вілсон - британський фельдмаршал у відставці, який на той час служив військовим радником в адміністрації Джеймса Крейга (лідера юніоністів і першого прем'єр-міністра Північної Ірландії) був застрелений двома бойовиками ІРА в лондонському районі Белгравія. У вбивстві звинуватили фракцію ІРА, яка виступала проти договору, і Вінстон Черчілль зажадав від Коллінза, щоб той вибив з будівлі суду засіли там заколотників, інакше за справу візьмуться британські війська.

Згодом з'ясувалося, що вбити Уїлсона наказав сам Коллінз у відплату за нездатність влади Північної Ірландії запобігти нападу на місцевих католиків. Про це стало відомо від Джо Долана - члена так званого «Загону» (інакше іменованого «12 апостолів») і капітана Народної Армії. Також він розповів, що Коллінз наказав йому визволити виконавців цього вбивства, проте їх усе ж стратили. Як би там не було, лідер незалежної Ірландії змушений був вжити заходів проти відкололися бійців ІРА. Останньою краплею стало викрадення Дж.Дж. О'Конела, генерала зі складу тимчасового уряду. Коли всі спроби переконати бунтівників покинути судову адміністрацію не увінчалися успіхом, Коллінз почав обстріл будівлі з двох 18-фунтових гармат, чим і примусив їх до здачі. Це призвело до збройних зіткнень у Дубліні між військами, вірними Тимчасовому уряду, і тими загонами ІРА, які виступали проти угоди з Англією (республіканцями).

В Ірландії почалася громадянська війна.

Армія під командуванням Коллінза швидко встановила контроль над столицею. У липні 1922 бунтівні війська зайняли південну провінцію Манстер і деякі інші області країни. Разом з групою парламентаріїв-супротивників договору де Валера приєднався до повстанців. До середини того ж року Коллінз склав з себе повноваження голови тимчасового уряду, щоб стати головнокомандувачем Народної Армії - новоствореного формування, ядром якого стали вірні англо-ірландського угодою частини ІРА. Армія Вільної Держави, фінансована і озброюємося Британією, швидко нарощувала особовий склад і готувалася прийняти участь у громадянській війні. Разом із Річардом Малкахі і Еоіном О'Даффі Коллінз планує серію десантних операцій в районі Манстера. Страждаючи від серйозної депресії і шлункових болів, всупереч порадам товаришів, які всіляко його відмовляли, він вирішує здійснити поїздку до рідного Корк для підготовки майбутнього наступу. У відповідь на вмовляння друзів Коллінз заявив:«Вони не вб'ють мене на моїй же землі». До цих пір не ясно, чому він піддав себе такої небезпеки, адже значна частина південних областей країни була зайнята ворогом. За версією історика Майкла Хопкінса Коллінз відправився в цю поїздку, щоб зустрітися з лідерами повстанців і домовитися про припинення війни. У м. Корк він зустрівся з членами нейтральних формувань ІРА Шоном Хегарті і Флорі О'Донохью, щоб через них вийти на контакт з лідерами заколотників - Томом Баррі і Томом Хейлзом, і запропонувати їм перемир'я. Також Хопкінс каже, що хоч де Валера перебував тоді в тому ж районі, не було ніякої можливості його зустрічі з Коллінзом.