Наши проекты:

Про знаменитості

Вікторія Ковальчук: біографія


Вікторія Ковальчук біографія, фото, розповіді - художник-графік, ілюстратор, дизайнер, літератор

художник-графік, ілюстратор, дизайнер, літератор

Біографія

Вікторія Ковальчук народилася в 1954 р. у м. Ковелі Волинської області.

Її батько Володимир Петрович, державний службовець, мати Марія Петрівна - лікар. Любов до малювання у Вікторії проявилася із самого раннього віку, вона з дитинства відвідувала різні художні гуртки, в 12 років поступила в вечірню художню школу.

У 1961-1971 роках навчалася в престижній з математичним ухилом 52-ї середньої школі м. Львова. Паралельно з образотворчим мистецтвом захоплювалася літературою. Була активним членом літературного гуртка при Обласному Палаці піонерів. За розповідь «Миролька» стала переможницею обласного літературного дитячого конкурсу (1968).

Вікторія Авторка працює в декількох літературних жанрах і тому свої казки, новели, притчі та повісті пише російською мовою, що ускладнює їх публікацію на Україну.

Казки «Шинель» (Львів, газета «Львівська правда», 9 травня 1991 р.), «Історія статуї» (Львів, газета «Молода Галичина», № 26 (6445 ) 1991 р., Москва, Російська католицька газета «Світло Євангелія», № 44, 1997 р.), «Казка про ворону, яка хотіла залишитися чорною» (Львів, газета «Високий замок», 5 жовтня 1991 р.), « Проліски »(Львів, газета« Високий замок », 14 січня 1992 р.), цикл новел« Вийди на дорогу зі світанком »(Львів, газета« Високий замок »№ 3 (240) № 5 (242), № 7 (244 ) 1993 р.), «Дві казки на одну тему» ??(в українському перекладі - «Про короля Пирога i мружліву Скупіндру», газета «Високий Замок» 19 вересня 1996 р.), «Переможець» (Львів, газета «Високий замок» 27 березня 2003) - це неповний перелік опублікованих у періодиці творів.

У 1972-1978 роках навчалася в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова. Після закінчення інституту деякий час працювала зав. кабінетом книги Кафедри оформлення і ілюстрування книги Українського поліграфічного інституту, зав. відділом художнього оформлення видавництва «Вища школа», художником Державного видавництва «Каменяр», старшим викладачем кафедри «образотворче мистецтво - графіка» Української академії дизайну. Але більшу частину життя - вільний художник, що працює на вітчизняні та зарубіжні видавництва. Оформила близько 200 книжок різних жанрів, серед них понад 30 книг для дітей. Дипломант республіканських і всесоюзних конкурсів «Мистецтво книги», міжнародних художніх виставок. Розробила оригінальне оформлення українського Букваря, який отримав Диплом І-го ступеня на Всеукраїнському конкурсі «Мистецтво книги» (2000) і був названий кращою книгою року. Буквар витримав 9 перевидання загальним накладом понад 200 000 примірників.

Чотири роки художниця копітко працювала над книгою, присвяченою народному одязі «Український стрій» (1990-1994 рр..), Збирала польовий матеріал по всій країні, розробила оригінальну концепцію для науково-популярних ілюстрацій. Шість років книга «шукала свого видавця». Вийшла у 2000 році ексклюзивним тиражем. У 2001 році була визнана кращою книгою року.

У 1999 році Львівське телебачення зняло фільм «Поетичний театр Вікторії Ковальчук» (режисер Е. Г. Бондаренко).

Вікторія Ковальчук член Національної спілки художників України.

Творчість

Творчий девіз Вікторії Ковальчук: «Художник вісник, а не садівник власної пихи». Метод - міфічний реалізм. Великий вплив на творчість надали - символізм, футуризм, народний примітив. Останніх 2-3 роки художниця працює над власним напрямом, який називає «приколізмом» - своєрідний протест цивілізації споживання, занепадницькі постмодернізму.

Мешкаючи майже безвиїзно у Львові, художниця любить мандрувати у світі книг, філософій, культур . Її глибоке захоплення фольклором, особливо традиціями, звичаями, віруваннями гуцулів, бойків, лемків - етнічними групами, що населяють Українські Карпати, у великій мірі сформувало стиль і образну структуру її робіт. Художниці близькі ідеї панславянізма і слов'янофільства.

Умовно творчість художниці можна поділити на кілька періодів:

Комментарии

Сайт: Википедия