Михайло Петрович Кобрин: биография

Для обговорення питання українізації богослужіння в 1927 році майже одночасно в Луцьку і Почаєві відбулися збори священства та мирян. На Луцький з'їзд прибули тільки миряни, так як предстоятель Польської Православної Церкви митрополит Діонісій (Валединський) заборонив духовенству брати в ньому участь. У Почаєві зібралися як священнослужителі, так і миряни. Луцький з'їзд підтримав українізацію Церкви, а єпархіальні збори у Почаєві прийняло рішення про те, що богослужбових мовою в православних церквах Польщі може бути тільки церковнослов'янська мова, і вимагало від Синоду заборонити українізацію Церкви. Митрополит Діонісій засудив рішення єпархіального зібрання в Почаєві таким, що суперечить рішенням Синоду від 16 липня 1922 року і від 3 вересня 1924 про використання української мови в богослужінні та церковного життя. Синод не затвердив рішення єпархіального зібрання в Почаєві.

Це питання остаточно було вирішено в 1930 році на передсоборному зібранні Польської Православної Церкви у Варшаві. Кобрин, будучи секретарем президії цих зборів, виступив з доповіддю «Про мову богослужіння», в якому зауважив: «Всі заперечення проти надуманою вульгарності українського богослужіння висловлюються або у зв'язку з незнанням або незвичкою до українського богослужіння, або через ненависть до української мови. Остання заперечення має політичний характер ...».

П'ята комісія передсоборної зборів запропонувала проект, в якому визначалися умови для запровадження української мови в богослужіння за переказами, затвердженим Синодом. У 1931 році при Синоді Православної Церкви в Польщі була утворена постійно діюча комісія, яка редагувала переклади богослужбових книг, а також книг релігійно-філософського і церковно-історичного змісту. У 1931 році в Кременці була утворена підкомісія Варшавської комісії, головою якої був призначений Михайло Петрович Кобрин. Аналогічна підкомісія була утворена в 1933 році в Луцьку при науковому товаристві імені митрополита Петра Могили. Підкомісії вичитували і виправляли перекладені тексти, а Варшавська комісія редагувала, стверджувала і передавала ці тексти до друку.

У ці роки були опубліковані наступні роботи Михайла Петровича:

1. «Про мову богослужіння». Видавництво «Українська нива», Луцьк, 1935.

2. «Існування Бога у світі». Волинський єпархіальний місіонерський комітет, Кременець, 1938.

3. «Про Святе Переданні». Там же.

4. «Про Святе Письмо або Біблії». Там же.

Перед Другою світовою війною

У 1934 році, будучи на пенсії, Кобрин на прохання української громадськості знову (втретє) повертається до викладацької діяльності, тепер уже в якості директора української гімназії Кременця. У ці роки гімназія знаходилася у важкому фінансовому становищі. Вона існувала як приватна організація за рахунок плати за навчання, пожертвувань окремих громадян і організацій. Гімназія протрималася лише до 1938 року, коли була закрита польською владою.

Михайло Петрович Кобрин боровся проти порушення польським урядом ним же встановлених правових положень Православної Церкви в Польщі. Він протестував проти руйнування православних церков на Холмщині, захоплення православних храмів католиками, посягань на церковне майно православних, насильницький переклад православних віруючих в католицизм. У передвоєнні роки Православна Церква в Польщі втратила більше сотні храмів, які були або відібрані католиками, або зруйновані польським урядом.