Наши проекты:

Про знаменитості

Султан Алі Кештманд: биография


У 1988 Кештманд пішов у відставку з поста глави уряду, поступившись пост прем'єр-міністра безпартійному політичному діячеві Мухаммеду Хасану Шарко. У червні 1988 - червні 1990 був секретарем ЦК НДПА. 19 лютого 1989, у зв'язку із загостренням внутрішньополітичної обстановки в країні після виведення радянських військ, президент Наджібулла відправив у відставку уряд Шарка й призначив Кештманда заступником голови Вищої ради оборони батьківщини і головою виконавчого комітету ради міністрів (тобто знову главою уряду). У травні 1990 Кештманд знову склав повноваження (новим прем'єр-міністром став Фазлі-уль-Хак Халекьяр). У тому ж місяці він був призначений першим віце-президентом країни, а в червні 1990 обраний членом виконкому центральної ради партії Вітчизни (до якої була перейменована НДПА).

Відставка і замах

У квітні 1991 добровільно пішов у відставку зі всіх постів. 16 липня 1991 оголосив про вихід з партії Вітчизни.

7 лютого 1992 Кештманд був важко поранений в результаті замаху, яке могло бути наслідком гострого конфлікту в афганській правлячої еліті напередодні краху режиму Наджибулли. За даними генерала Олександра Ляховського,

n

з'явилися чутки про причетність спецслужб до цієї акції, що призвело до подальшої ескалації конфлікту на півночі Афганістану і різкого загострення обстановки в самій країні. Адже напередодні замаху С. А. Кештманд в інтерв'ю кореспонденту Бі-Бі-Сі заявив, що країна тільки тоді буде єдиною і мирною, коли будуть гарантовані права нацменшин і пуштунське керівництво розділить владу з іншими, і закликав ООН виступити в якості гаранта даних умов. Крім того, органи МДБ в своєму розпорядженні даних про його активних контактах з представниками національних меншин півночі РА, які виступають проти політики пуштунізаціі, що проводиться президентом Наджибулла.

n

Мемуарист

Автор мемуарів в трьох томах «Політичні запису та історичні події» (Великобританія, на англ. мовою, 2003). У них він захищає діяльність НДПА і свого уряду, а також введення радянських військ до країни. Остання оцінка - вельми непопулярна в Афганістані - може бути пояснена тим, що повалення Аміна дозволило Кештманду вийти з в'язниці. Крім того, Кештманд побоювався захоплення влади в Афганістані військовими колами Пакистану. Втім, тривале перебування радянських військ в Афганістані, на думку автора, було серйозною помилкою.

Кештманд стверджує, що НДПА зробила дуже багато для робочого класу країни і тільки її можна назвати «свободолюбивим і патріотичним рухом» в новітній історії Афганістану. Однак, на його думку, в останній період свого існування НДПА перетворилася на бюрократичну організацію, що не мала ідеології (партію Вітчизни).

Бібліографія

  • Майоров А. М. Правда про афганській війні. М., Права людини, 1996. С. 238.
Сайт: Википедия