Про знаменитості
Луїза Ізабель Альварес де Толедо і Маура: біографія
іспанська письменниця, історик і громадський діяч, голова одного з родовитих дворянських родів Іспанії - герцогів Медіни-Сидонії, тричі грандесса Іспанії
Незважаючи на аристократичне походження, протягом всього життя дотримувалася радикальних лівих поглядів, завдяки яким отримала в пресі прізвисько «Червона герцогиня» (ісп.La Duquesa Roja). Була членом Іспанської соціалістичної робочої партії, брала участь у антіфранкістском русі. Кілька разів заарештовували, в 1971-1976 рр.. жила в еміграції у Франції.
Літературна творчість
Дебютувала в літературі документальним романом «Страйк» (ісп.La huelga; 1967, англійський переклад 1971), описує заворушення Андалузії селян-виноробів, їх жорстоке придушення і антинародну роль католицького духовенства. У тому ж році була засуджена до шестимісячного тюремного ув'язнення за участь у подіях навколо інциденту в Паломарес-дель-Ріо: у небі над цим містечком роком раніше сталася аварія американського військового бомбардувальника, в результаті чого на землю вилилося близько 20 кг плутонію. Герцогиня спершу скористалася своїм титулом, щоб проникнути через кордони в зону безпеки, а потім очолила хвилювання мешканців з вимогою компенсації. Тюремний досвід герцогині було відображено нею в книзі «Моя в'язниця» (ісп.Mi c? Rcel), а самі події - у книзі «Паломарес» (1968), що зібрала свідчення 80 мешканців містечка не опублікованій аж до 2002 року.
Потім пішли роман «Авіабаза» (ісп.La base; 1971), що описує знищує соціальне, культурне та екологічний вплив американської військової бази на місцевість її розміщення в Іспанії і на навколишніх жителів, роман «Полювання» (ісп.La Cacer? a; 1977), у якому сатирично зображені мисливські забави іспанської аристократії і її зневажливе ставлення до андалузьких селянству, і ряд інших творів.
На думку дослідниць феміністичного табору,
nАльварес де Толедо відмовлялася визнавати громадські заборони, кидаючи виклик безлічі класових та гендерних обмежень; враховуючи її велику помітність, це допомагало руйнування перешкод, які оточували жінок за часів франкістського режиму.
N
Книги з історії
Основні історичні роботи герцогині Альварес були пов'язані з найбагатшим історичним архівом, що зберігаються в її замку. На підставі цих матеріалів вона випустила дві книги про короля Філіпа II і його епохи, книгу про Непереможної армаді, якою командував її далекий предок Алонсо Перес де Гусман, герцог Медина-Сидонія, і ряд інших праць. Певний резонанс мала серія публікацій герцогині, розпочата у 1992 р. книгами «Історія одного змови» (ісп.Historia de una conjura) та «Це були не ми» (ісп.No fuimos nosotros< / i>) і підсумованому потім двотомником «Africa versus America», в якій стверджувалося, що між Америкою та Африкою велася морська торгівля (зокрема, силами фінікійських купців) задовго до відкриття Америки Колумбом.
Дворянські титули< / h2>
Дворянські титули, визнані іспанським Міністерством юстиції:
- Маркіза в Віллафранка-дель-Біерзо, Гранд Іспанії (1957).
- Маркіза Лос Велеса, Гранд Іспанії (1951).
- Герцогиня Медіна-Сидонія, Гранд Іспанії (1957)
Приватне життя
У герцогині було троє дітей, з якими вона перебувала в напружених відносинах; за твердженнями молодшого сина герцогині Габріеля, крапку у стосунках герцогині з дітьми поставив виграний ними судовий процес, який заборонив герцогині розпродавати майно, що належить до родового замку, на користь бідних. Перед самою смертю герцогиня оформила одностатевий шлюб з Ліліаною Марією Дальмау (нім.Liliana Maria Dahlmann), протягом 20 років працювала у неї секретарем і очолює Фонд Медіна-Сидонія, відповідальний за родової архів.