Йосип Юлійович Каракіс: биография

Звинувачення у космополітизмі не обмежилися тільки звільненням з роботи - були й інші утиски. Якщо у друкованих виданнях друкувалося про будівлі Каракіса або були їхні фотографії, то вони друкувалися без вказівки імені архітектора. Наприклад, у газеті «Вечірній Київ» за 1955 рік на першій сторінці під фото Історичного музею написано наступне: «Київ сьогодні. Державний історічніій музей. Фото О. Примаченко ».

У період з 1951 по 1952 рр.. поряд з проектуванням житла і громадських будівель Йосип Каракіс вів лекційний курс у Київському інженерно-будівельному інституті з історії та теорії проектування, а так само з інженерних споруд «Мости та гідротехнічні споруди». Кожна з лекцій включала постановку практичних завдань пов'язаних з плануванням мостів. Завдання ставилися на такі теми як: визначення величини прольотів, перекриваються склепінням; обчислення доступною положистість склепінь; вибір належного види підстав під опори мосту; різні прийоми полегшення навантажень на склепіння; а так само розрахунок по довжині прольоту в залежності від конкретно поставлених умов. Зокрема, розглядалося співвідношення поперечного перерізу биків мостів до величини прольоту, а так само до форми склепінь прилеглих до биків, залежність від величини рухомого навантаження і висоти бика. Більша частина лекцій була по арочним мостах, які мають проїзні частини як внизу, так і посередині. Лекції супроводжувалися багатьма десятками ілюстрацій виконаних автором з прикладами різних видів, стилів, матеріалів і розмірів.

З 1952 року Каракіс працює в Діпромісто на типовому проектуванні. У цей час автором здійснюється велика кількість проектів. Серед них ряд типових шкіл у м. Кіевe між 1953 і 1955 рр..

У 1954 році архітектором проектується і будується школа по вул. Луї Пастера № 4 м. Харків. Побудована школа була так само відзначена першою премією конкурсу на кращі будинки. Над головним фасадним входом видно барокові елементи і емблема школи, трохи нижче видно рік будівлі, а між вікнами першого і другого поверху знак з номером школи.

У 1958-1960 Каракіс (за участю С. М. Сови, М. Г. Савченко та інженера Г. І. Тер-Аратюнянцa) проектується і будується експериментальна середня школа № 80 на бульварі Дружби Народів 12-б у м . Києві. Школа розрахована на 920 учнів, знаходиться на відстані 130 м від бульвару і відокремлюється від бульвару сквером з фонтаном. Класи школи спеціально орієнтували на південь для підвищеного освітлення, крім того школа додатково висвітлена додатковим світлом з боку рекреаційного залу. У школі використовувалася технологія поперечних несучих стін.

У 1962 році архітектором (за участю В. Савченко, спільно з художниками В. Русяєва і Е. Роганової) будується Експериментальна школа у м. Краматорськ.

Через три роки в 1965 році Каракіс будується ще одна не типова школа з квадратними класами в м. Краматорську.

КиївЗНДІЕП (1963-1976)

У 1963 р. Каракіса запросили очолити новий відділ проектування шкільних будівель в КиївЗНДІЕП. Каракіс переходить в КиївЗНДІЕП та з ним переходить ряд співробітників. Проектування шкіл у Діпромісто з відходом Каракіса припиняється, і всі школи проектуються тепер в КиївЗНДІЕП. З 1963 по 1976 Каракіс керівник відділу проектування шкільних будівель.

Проекти включають безлічі шкіл, в тому числі в 1963 р. у містах Одеса та Бердянськ, будуються експериментальні школи для дітей, що перехворіли ДЦП (1963).

У період після закінчення другої світової, в Донецьку з багатьох проектів шкіл перевага віддавалася серії типових проектів, розроблених за проектом Каракіса (за участю Н. Г. Савченко) розрахованих на 280-400 учнів. Даний проект характерний компактністю і однаковим плановим розміром. Зміна місткості шкіл даного проекту досягається зміною поверховості будівель. Зовнішній вигляд шкіл даного проекту має свій унікальний колорит: невеликі барочні фронтони, стіна розчленована пілястрами на всю висоти фасаду. Один з кращих прикладів даної проекторний серії з варіацією місткості на 400 місць побудований в селищі шахти Мушкетівська-Заперевальна.