Хосе Рауль Капабланка-і-Граупера: биография

Втрата звання

З усіх претендентів лише Олександру Альохіну вдалося дістати гроші для забезпечення призового фонду і викликати Капабланку на матч за світову першість, який відбувся в 1927 році в Буенос-Айресі. Фаворитом безумовно вважався Капабланка: його турнірні успіхи виглядали набагато значніше, до того ж Альохін до того жодного разу не вигравав у Капабланки в турнірній партії.

Матч проходив на умовах Лондонського протоколу і тривав два з половиною місяці, всього було зіграно 34 партії. Альохін несподівано для більшості прогнозистів виграв першу партію. Капабланка відігрався в третій і вийшов вперед після перемоги в сьомий. У свою чергу Альохін здобув перемогу в одинадцятою та дванадцятою партіях і після цього не упускав лідерство. Матч закінчився з рахунком +6 -3 = 25 на користь претендента.

Як одну з основних причин поразки багато хто вказує звичайну для Капабланки недбалість у підготовці до змагань. Він ніколи не вивчав стиль суперників, не працював над дебютами, і матч на першість світу не став винятком, в той час як Альохін ретельно готувався до матчу, що й проявилося під час поєдинку.

Екс-чемпіон

Після 1927 року в спортивній кар'єрі Капабланки розпочався новий етап, він став частіше виступати у змаганнях, почасти й для того, щоб довести, що саме він має грати матч на першість світу (матч-реванш) з Альохіним. У 1928-1931 роках Капабланка брав участь в 11 турнірах, займаючи перші чи другі місця, і виграв матч у М. Ейве у Голландії (1931, +2 -0 = 8). Він зайняв 1-е місце в Берліні (1928), двічі в Будапешті (1928 і 1929), в Рамсгейте і Барселоні (1929), Гастінгсі (1929/1930), Нью-Йорку (1931); 2-е - в Бад- Кіссінгені (1928), Карлсбаді (1929), Гастінгсі (1930/1931). У той же час велика частина цих перемог була здобута в турнірах з невеликою кількістю дійсно сильних суперників; винятком був двохколовий турнір у Берліні, який Капабланка пройшов без поразок, випередивши Німцовича на півтора очка і єдиний раз в житті обігравши Рубінштейна. У Бад-Кіссінгені кубинець на очко відстав від Боголюбова, але перемога Капабланки в особистій зустрічі, де він переграв суперника в закінченні, мала великий резонанс. На великому турнірі в Карлсбаді Капабланка за шість турів до кінця лідирував разом зі Шпільману, але на фініші зазнав дві поразки, в тому числі позіхнув фігуру в партії з Земішем на дев'ятому ходу. У результаті турнір виграв Німцовіч. У цілому період після поразки від Альохіна ознаменував спад у грі Капабланки, він почав чергувати блискучі партії й несподівані для гравця топ-рівня помилки.

Після перемоги в матчі Альохін заявляв, що готовий грати матч-реванш за правилами Лондонського протоколу (у тому числі з умовою про те, що претендент забезпечить призовий фонд у 10 000 доларів). На початку 1928 року Капабланка запропонував спочатку Альохіну, а потім першому президентові створеної за чотири роки до цього ФІДЕ Рюебу проект змін до «Лондонському протоколу». Основною зміною повинно було стати обмеження загальної кількості партій в матчі до 16. Таким чином, переможцем ставав той, хто першим отримає шість перемог, а якщо після шістнадцяти партій нікому це не вдалося - то той, хто до цього моменту набере більше очок. Без обмеження за кількістю партій, на думку Капабланки, матч перетворювався на змагання на витривалість. Пропозиція Капабланки в підсумку не було прийнято. У 1929 році Альохін зіграв матч з Боголюбовим, в якому здобув переконливу перемогу. Безуспішні спроби Капабланки добитися матчу-реваншу призвели тільки до погіршення відносин між колишнім і діючим чемпіоном. До Ноттінгемського турніру 1936 вони не виступали разом.