Томмазо Кампанелла: биография

Філософія

Світогляд Кампанелли дивним чином поєднує в собі всі три головні напрямки нової філософії - емпіричне, раціоналістичне і містичне, які в роздільному вигляді виступили у його молодших сучасників Бекона, Декарта і Якоба Беме. (Бекон народився трохи раніше Кампанелли, але перше філософський твір Кампанелли («Lectiones physicae, logicae et animasticae») вийшло в 1588 р., а перший твір Бекона тільки в 1605 р.).

Подібно Бекону, Кампанелла задається «відновленням наук» (instauratio scientiarum, пор. Instauratio magna Бекона), тобто створенням нової універсальної науки на руїнах середньовічної схоластики. Джерелами істинної філософії він визнає зовнішній досвід, внутрішній сенс і одкровення. Вихідна точка пізнання євідчуття. Збереженіпам'яттюта відтворюваніуявоюмозкові сліди відчуттів дають матеріалрозуму,який приводить їх в порядок за логічним правилам і з приватних даних за допомогоюіндукціїробить загальні висновки, створюючи, таким чином,досвід- заснування будь-якої «мирської» науки (пор. з Беконом).

Однак засноване на відчуттях пізнання саме по собі недостатньо і недостовірно:

• недостатньо тому, що ми пізнаємо в ньому не предмети, які вони насправді, а лише їх явища для нас, то є спосіб їх дії на наші почуття (пор. з Кантом);
• недостовірно тому, що відчуття самі по собі не становлять ніякого критерію істини навіть у сенсі чуттєво-феноменальною реальності: у сні і в божевільному маренні ми маємо яскраві відчуття й уявлення, що приймаються за дійсність, а потім відкидаємо як обман; обмежуючись одними відчуттями, ми ніколи не можемо бути впевнені, не перебуваємо ми у сні або в маячні (пор. з Декартом).

Але якщо наші відчуття і весь заснований на них чуттєвий досвід не свідчить про дійсне існування даних у ньому предметів, які можуть бути сновидіннями чи галюцинаціями, то і в такому випадку (тобто навіть в якості помилки), він свідчить про дійсне існування заблуждающегося. Брехливі відчуття і помилкові думки доводять все-таки існування відчуває і мислячого (пор. з Декартові cogito - ergo sum). Таким чином, безпосередньо у власній душі чи у внутрішньому почутті ми знаходимо достовірне пізнання про дійсний бутті, спираючись на яке ми за аналогією укладаємо і про буття інших істот (пор. з Шопенгауером).

Внутрішнє відчуття, бо свідчить про наше існування, разом з тим відкриває нам і основні визначення або способи всякого буття. Ми відчуваємо себе: 1) як силу, чи міць, 2) як думка, чи знання і 3) як волю, або любов. Ці три позитивні визначення буття в різному ступені властиві всьому існуючому, і ними вичерпується весь внутрішній зміст буття. Втім, як у нас самих, так і в істот зовнішнього світу, буття з'єднане з небуттям, або нікчемою, оскільки кожне дана істота є це й не є інше, є тут і не є там, є тепер і не їсти після або раніше. Цей негативний момент поширюється і на внутрішній зміст, або якість, будь-якого буття в його трьох основних формах, бо ми маємо не силу тільки, а йнеміч,не тільки знаємо, але і знаходимося вневіданні ,не тільки любимо, але іненавидимо.Але якщо в досвіді ми бачимо тільки змішання буття з небуттям, то наш розум ставиться негативно до такого змішання і стверджує ідею цілком позитивного буття, або абсолютного істоти , в якому сила є тількивсемогутність, знання є тільки всевідання, абопремудрість, воля - тількидосконала любов. Ця ідея про Божество, яку ми не могли витягнути ні з зовнішнього, ні з внутрішнього досвіду, тобто навіювання, або одкровення, самого Божества (пор. з Декартом).

З ідеї Бога виводиться потім подальший зміст філософії. Всі речі, оскільки в них є позитивне буття у вигляді сили, знання та любові, відбуваються прямо з Божества в трьох його відповідних визначеннях; негативна ж сторона всього існуючого, або домішка небуття у вигляді немочі, невідання і злоби, допускається Божеством як умова для найповнішого прояви його позитивних якостей. По відношенню до хаотичної множинності змішаного буття ці три якості проявляються в світі як три зиждительной впливу (influxus): 1) як абсолютнанеобхідність(necessitas), якій все однаковопідпорядковане, 2 ) як вища доля, абоРок(fatum), яким всі речі і події певним чиномпов'язаніміж собою, і 3) як всесвітнягармонія,якій всіузгоджується,або приводиться до внутрішній єдності.