Айно Каллас: биография

Безвихідь відносин лягли в основу подальших творів як Лейно, так і Каллас. Лейно описав важкий для них обох час у збірнику «Пісні герцога Юхана і Катаріни Ягеллонікі», а Айно взяла ім'я головної героїні псевдонімом для біографічної повісті «Катінька Рабе». Вона випустила збірку новел «Чужа кров», головною темою якого є любов, непереможна сила якої або долає всі перешкоди, або знаходить вихід у смерті. Кохання у розумінні письменниці - рок, доля, сила, що не підкоряється розуму, кохання визначає поведінку людини. Каллас писала про те, що сама пережила. Про свою трагічну любов з Ейно Лейно вона розповіла у своїх щоденниках лише в 1950 році, незадовго до смерті.

Лондонський період

У 1920-і роки чоловік Айно Оскар Каллас став послом Естонської республіки у Великобританії, тому наступні дванадцять років письменниця жила в Лондоні. Тим не менш, на літо Каллас усамітнювалась від напруженої і метушливої ??лондонського життя на невеликому острівці біля берегів острова Хійумаа, де черпала натхнення для свого творчість. Романи, створені Каллас у цей період - «Барбара фон Тізенхузен», «Пастор з Рейг», «Наречена вовка» - написані в архаїчному стилі і пройняті мотивами естонських та лівскіх легенд. У цих творах відображена пристрасна, шалене кохання, що приносить щастя, але в той же час веде до смерті.

Останні роки

У наступні роки Каллас пише п'єси, такі як «Марі і її син» і «Вірсавія на острові Сааремаа», за яким композитор Таун Пюлккянен склав опери. Після радянської окупації Естонії сім'я біжить до Швеції, де Оскар Каллас незабаром вмирає. У 1944-1953 роках Айно Каллас жила в Стокгольмі; за ці роки вона опублікувала шість томів щоденників і мемуарів. У 1953 році вона повернулася до рідної Фінляндію, де і померла через три роки.

Взимку 2007 року в архіві видавництва Otava була знайдена листування Каллас з есеїстом і критиком Анною-Марією Талльгрен, що налічує майже сто листів. Цю листування опублікувала Силья Вуорікуру навесні 2008 року під назвою «Мистецтво життя». Вуорікуру написала дисертацію про Айно Каллас, зібравши велику кількість раніше не опублікованих матеріалів, пов'язаних з письменницею, в тому числі втрачену рукопис «Вірсавії» з Естонського літературного музею.

Вибрані твори

• Polttoroviolla, 1945
• L?yt?retkill? Lontoossa, 1944
• Seitsem?n: Titanic-novelleja, 1914
• Vaeltava vieraskirja vuosilta 1946-1956, 1957
• El?m?ni p?iv?kirjat 1-2, 1978
• Langatonta s?hk??, pieni? kirjeit? Lontoosta, 1928
• El?misen taiteesta. Aino Kallaksen ja Anna-Maria Tallgrenin kirjeenvaihtoa, toim. Silja Vuorikuru, Otava, 2008
• Kirsti, 1902
• Pyh?n joen kosto, 1930
• Kuoleman joutsen 1942
• Katinka Rabe, 1920
• P?iv?kirja vuosilta 1927-1931, 1956
• Kuloa ja kev?tt?, 1899 (під псевдонімом Айно Суоні)
• Reigin pappi, 1926
• Suljettu puutarha, 1915
• P?iv?kirja vuosilta 1907-1915, 1953
• Rakkauden vangit, 1951
• Lauluja ja ballaadeja, 1897 (під псевдонімом Айно Суоні)
• Mare ja h?nen poikansa, 1935
• Meren takaa 1., 1904
• L?htevien laivojen kaupunki, 1913
• P?iv?kirja vuosilta 1916-1921, 1954
• Seitsem?n neitsytt?, 1948
• P?iv?kirja vuosilta 1897-1906, 1952
• Musta raita, 1919
• Bathseba Saarenmaalla, 1932
• Virvatulia, 1949
• Ants Raudjalg, 1907
• Kuun silta, 1943
• Valitut teokset 1 -3, 1938
• Novelleja, 1928
• Barbara von Tisenhusen, 1923
• P?iv?kirja vuosilta 1922-1926, 1955
• Meren takaa 2 ., 1905
• Kanssavaeltajia ja ohikulkijoita 1-3, 1945-1947
• Sudenmorsian, 1928
• Valitut teokset, 1954
• Talonpojan kunnia , 1936

Сайт: Википедия