Про знаменитості
Патріарх Йов: біографія
перший Патріарх Московський і всієї Русі
Життєпис
У миру Іван (Іоанн). Народився близько 1525 в Стариці, після досягнення повноліття прийняв постриг, а згодом став ігуменом (з 1566 по 1571) у Старицького Успенському монастирі. Так як Стариця була одним із центрів опричнини, привернув увагу Івана Грозного і в 1571 році його перевели до Москви в Симонов монастир. У 1575 році став архімандритом царського Новоспаського монастиря в Москві. З 1581 року єпископ Коломенський. У Коломиї був до 1586 року, коли був призначений архієпископом Ростовським.
З середини 1580-х років близький сподвижник Бориса Годунова; за його сприяння зведений в митрополити Московські (1586 рік) і 26 січня (за старим стилем; 5 лютого за новим стилем) 1589 поставлений перебували в Москві константинопольським патріархом Єремією II в перші Патріархи Московські. Надалі підтримував політику Бориса. З важливих церковних подій його патріаршества - канонізація Василя Блаженного і Йосипа Волоцького, поширення християнства в Поволжі, скореному при Івані Грозному, і в Сибіру, ??приєднаної саме в роки правління Бориса Годунова.
Смерть Годунова в 1605 році і перемога Лжедмитрія I означала і падіння Іова. Іов відмовився визнати самозванця сином Івана Грозного і вимагав від москвичів вірності Федору Борисовичу, Лжедмитрій і його прихильники, «які государеві змінили, а тому злодієві і боговідступника підуть і іменують його князем Дмитром» були віддані патріархом анафемі. Так як секретарем Іова деякий час був Григорій Отреп'єв, то дослідники, які ототожнюють цього персонажа з Лжедмитрієм I, пояснюють прагнення останнього чимшвидше видалити Іова з Москви небажанням викриття. Сам патріарх Іов у своїх грамотах називав Лжедмитрія «розстрига, ведений злодій, у світі звали його Юшком Богданов син Отреп'єв, жив у Романових у дворі і заворовался. ... Та й у мене, Іова Патріарха, у дворі для книжкового листи побув у диякона ж. А після того втік з Москви до Литви». Іов був зміщений з кафедри і заточений у монастир в рідній Стариці ще до прибуття самозванця до столиці, який направив вказівку «Взяти його там в пристави»і утримувати«під озлобленні скорботному». Після вбивства Федора Годунова Іова заарештували за богослужінням в Успенському соборі Кремля, зірвали з нього патріарше облачення і як простого ченця відправили у вигнання. Після вигнання Іова церковний собор обрав новим московським патріархом грека Ігнатія, який пристав до прихильників Лжедмитрія.
У Стариці Іов прожив ще два роки, і помер в 1607 році. Перед смертю реабілітований за Василя Шуйском відвідав Москву, але по здоров'ю (зовсім осліп) відмовився від повернення на патріарший престол і повернувся у Старицю де помер 19 червня і був похований у Старицького Успенському монастирі. У 1652 році останки Іова перенесені в Успенський собор Московського Кремля.
За відгуками сучасників був «прекрасний у співі і в читанні, яко труба чудова всіх звеселяючи і тішачи», напам'ять читав Псалтир , Апостол, Євангеліє. Був традиціоналістом і консерватором. Після нього залишилися написані ним «Заповіт» і «Повість про царя Федора Івановича» (панегірик, написаний після смерті царя, вихваляє його чесноти).
