Архиєпископ Іван: биография

Як і багато російські емігранти, дуже поважав покровительствовавшего біженцям із Росії короля Югославії Олександра I Карагеоргійовича. Через багато років відслужив панахиду по ньому на місці його вбивства на одній з вулиць Марселя. Інші православні клірики з помилкового сорому відмовилися служити з владикою на вулиці. Тоді владика Іоанн узяв мітлу, на виметеним ділянці тротуару постелив єпископські орлец, запалив кадильницю і відслужив панахиду на французькою мовою.

Архієрей в Китаї

З 3 червня 1934 - єпископ Шанхайський. Хіротонію очолив митрополит Антоній, який тоді ж направив лист архієпископу Димитрію (Вознесенському), де писав:Як мою душу, як моє серце посилаю до Вас Владику Єпископа Іоанна. Цей маленький, слабкий фізично людина, з вигляду майже як дитя - є диво аскетичної стійкості і строгості.

Під час життя в Китаї отримав популярність як благодійник, був попечителем різних філантропічних товариств. Організував для сиріт і дітей бідних батьків притулок в ім'я святителя Тихона Задонського - спочатку в ньому було восьмеро дітей, а потім - вже сотні (всього вихованцями притулку були близько 3,5 тисяч дітей). Єпископ сам підбирав хворих і голодуючих дітей на вулицях шанхайських нетрів і приводив їх до притулку. У життєписі владики Іоанна сказано, що

Багато уваги приділяв релігійній освіті, відвідував в'язниці, відвідував хворих у психіатричній лікарні. Вже в цей період отримали популярність численні випадки зцілення безнадійно хворих за його молитвами. Кожен день служив літургію. За участю владики Іоанна в Шанхаї були зведені кафедральний собор Пресвятої Богородиці «Споручниця грішних» і Свято-Миколаївська церква - храм-пам'ятник Царю-Мученику.

У 1945, після заняття Маньчжурії військами Червоної армії, православні архієреї в Китаї , що раніше входили в юрисдикцію РПЦЗ, визнали церковну владу Патріарха Алексія I. У цій ситуації єпископ Іоанн (Максимович) деякий час поминав на богослужіннях як Московського Патріарха, так і главу РПЦЗ митрополита Анастасія (Грибановського). Проте в 1946 він, єдиний з усіх далекосхідних архієреїв, зробив вибір на користь Зарубіжної церкви.

З 1946 - архієпископ, опікувався всіх парафіян РПЦЗ в Китаї. У 1949 разом зі своєю паствою був евакуйований на острів Тубабао на Філіппінах. Служив там у таборі біженців, в якому проживали приблизно 5 тисяч вихідців з Росії. Домовився з американською владою про переселення російських емігрантів з Тубабао в США, що й було зроблено (менша частина біженців виїхала в Австралію).

Служіння в Західній Європі

З 1951 - архієпископ Західно- Європейський з кафедрою спочатку в Парижі, потім у Брюсселі. При ньому в єпархії було відновлено шанування західних святих нерозділеного церкви (тобто жили до розділення церков на Католицьку і Православну). У православних храмах стали поминати покровительку Парижа святу Женев'єва, просвітителя Ірландії святого Патрикія (Патрика) та інших знаменитих на Заході святих. Активно займався місіонерською діяльністю, взяв під свою опіку православні церкви у Франції та Голландії, сприяв підготовці місцевих священнослужителів, виданню богослужбової літератури французькою та голландською мовами. Також опікувався грецькі, арабські, болгарські та румунські православні парафії, надавши їм особливий статус. Висвятив іспанського православного священика для Мадридської місії.

У його перебування єпархіальним архієреєм був споруджений храм в ім'я святого праведного Іова Багатостраждального у Брюсселі в пам'ять царя-мученика Миколи Олександровича. За спогадами сучасників,