Наши проекты:

Про знаменитості

Микола Костянтинович Зеров: біографія


Микола Костянтинович Зеров біографія, фото, розповіді - український літературознавець, поет - майстер сонетів, лідер групи «неокласиків», перекладач античної поезії

український літературознавець, поет - майстер сонетів, лідер групи «неокласиків», перекладач античної поезії

Дитинство

Микола Зеров народився в багатодітній сім'ї вчителя місцевої двокласної школи.«Батько - вчитель, потім - завідувач міської школою, нарешті, в 1905 р., - інспектор народних шкіл, мати (Марія Яківна) - з роду дрібних землевласників Яресько - з-під Диканьки, роду козацького, але докази прав на дворянство »- пише Зеров у своїй автобіографії. Молодший брат Миколи - Михайло став поетом і перекладачем, відомим під літературним псевдонімом Михайло Орест.

Освіта і перші публікації

Після закінчення Зіньківської школи, де його однокласником був майбутній відомий гуморист Остап Вишня, Зеров учився в Охтирській та Першій Київській гімназіях (1903-1908). У 1908-1914 рр.. - Студент історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира.

У 1912 р. опубліковані перші статті та рецензії Зерова в журналі «Світло», газеті «Рада». З 1914 року за наказом попечителя Київського навчального округу Зерова призначено викладачем історії Златопільської чоловічий, а з жовтня 1916 року - ще й жіночої гімназії. З 1917 р. працює вчителем в Другій Київській гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. З 1917 р. працює викладачем латини у Другій українській державній гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства у Києві. У 1918-1920 рр.. викладає українознавство в Архітектурному інституті, працює редактором бібліографічного журналу «Книгарь» (до початку 1920 р.). З осені 1923 р. - професор Київського інституту народної освіти.

Саме в цей час Микола Зеров увійшов до елітарного гуртку діячів української культури, який сформувався довкола Георгія Нарбута. На зборах якого обговорювалися питання розвитку української літератури, мистецтва, графіки.

У 1920 р. одружився на Софії Лободі (пізніше, після смерті Зерова, вона вийшла заміж за їх спільного друга письменника В. П. Петрова). Вийшли підготовлені ним «Антологія римської поезії» і «Нова українська поезія».

1920-1923: Баришівка

З голодного Києва Миколу Зерова запрошують на роботу в Баришівську соціально-економічну школу, де він працює близько трьох років. Всі вірші його збірки «Калина» (1924) написано саме тут. Також в Баришівці Зеров зробив багато перекладів, написав низку сонетів та сатир-пародій, кілька невеликих оповідань.

1 жовтня 1923 Зеров став професором української літератури Київського інституту народної освіти (так називався тоді Київський університет). Про лекції Зерова серед студентів ходили легенди. Одночасно викладав українську літературу в кооперативному технікумі та торгово-промисловій школі.

1923-1925: Неокласики

У 1923 року голосно заявили про себе «неокласиків». Саме в цьому році всі вони зібралися в Києві й об'єднались у рамках Аспис. У грудні 1923 року відбулася перша зустріч Зерова з Миколою Хвильовим, коли той приїхав до Києва у складі харківської письменницької делегації «Гарту». Неокласики влаштовують літературні вечори. Однак спробу Зерова розробити спільну платформу для консолідації літературного процесу панфутуристи і «гартівці» розцінили як замах на ідеологічну чистоту і відкинули.

1924 рік розпочався з бурхливих дискусій. 3 січня на культкомісії Всеукраїнської Академії наук М. Зеров виголосив доповідь «Українська література в 1923 році»; 20 січня відбувся диспут, на якому опонентами доповіді Дмитра Загула «Криза сучасної української лірики», який виступав з крайніх більшовицьких позицій, виступили Микола Зеров, Юрій Меженко , Григорій Косинка, М. Івченко. Лідер «неокласиків» оцінював 1923 р. як «рік літературного оживлення». Його опонент Д. Загул, навпаки, відстоював необхідність уніфікації та суворої регламентації як вибору ідеї творів, так і художніх способів її вираження.

Комментарии