Наши проекты:

Про знаменитості

Патріарх Алексій I: биография


Під час війни, в період блокади Ленінграда залишався в місті, здійснював літургії і молебні, проповідував, підбадьорював і втішав віруючих. У будні дні, часто без диякона, сам причащав і читав поминання. Постійно звертався з патріотичними посланнями до своєї пастви.

4 вересня 1943 був разом з митрополитами Сергієм (Страгородського) та Миколою (Ярушевичем) на зустрічі зі Сталіним у Кремлі. Результатом зустрічі стала вказівка ??Сталіна про обрання Патріарха і дозвіл відкриття церковних навчальних закладів; партійним куратором церковної політики став В. М. Молотов, безпосереднім її провідником - полковник держбезпеки Г. Г. Карпов, який очолив Раду у справах Російської православної церкви при РНК СРСР.< / p>

8 вересня 1943 брав участь у соборі єпископів, котра обрала на Патріарший Престол митрополита Сергія. Був постійним членом утвореного при Патріарху Сергія Священного Синоду.

Патріарший Місцеблюститель і Патріарх

Місцеблюститель

Патріарх Сергій (Страгородський) помер 15 травня 1944 року. За його заповітом, складеним ще в жовтні 1941 року, Місцеблюстителем став Преосвященний Алексій.

У своєму листі 19 травня 1944 Голові Ради Народних Комісарів, Маршалу Радянського Союзу І. В. Сталіну, Місцеблюститель писав:

n
n
n
Дорогий Йосип Віссаріонович!
n
n

Нашу Православну Церкву раптово спіткало важке випробування: помер Патріарх Сергій, 18 років керував Церквою.

n

Вам добре відомо, з якою мудрістю він ніс цей важкий послух; вам відома і його любов до Батьківщини, його патріотизм, який надихав його в переживається епоху військових випробувань. А нам, його найближчим помічникам, близько відомо і його почуття найщирішої любові до Вас і відданості Вам, як мудрому, Богопоставленному Вождю (це його постійне вираз) народів нашого великого Союзу. Це почуття виявлялося в ньому з особливою силою після особистого його знайомства з Вами, після нашого незабутнього для нас побачення з Вами 4 вересня минулого року. Не раз доводилося мені чути від нього, з яким теплим почуттям він згадував про це побачення і яке високе, історичне значення він надавав Вашому, найціннішого для нас, увазі до церковних потреб.

n

З його кончиною Церква наша осиротіла. За заповітом покійного Патріарха мені судив Бог прийняти на себе посаду Патріаршого Місцеблюстителя.

n

У цей найвідповідальніший для мене момент життя і служіння Церкві я відчуваю потребу висловити Вам, дорогий Йосип Віссаріонович, і мої особисті почуття.

n

У майбутній мені діяльності я буду незмінно і неухильно керуватися тими принципами, якими відзначено була церковна діяльність покійного Патріарха: проходження канонам і принципам церковним - з одного боку, - і незмінна вірність Батьківщині та очолюваному Вами Уряду нашому, - з іншого.

N

Діючи в повному єднанні з Радою у справах Російської православної церкви, я разом із заснованим покійним Патріархом Священним Синодом буду гарантований від помилок і невірних кроків.

n

Прошу вас, глубокочтімий і дорогий Йосип Віссаріонович, прийняти ці мої запевнення з такою ж довіреністю, з якою вони від мене виходять, і вірити почуттям глибокої до Вас любові і подяки, якими одухотворені все, відтепер мною керовані, церковні працівники.

n
n

Чітко сергіанська позиція була висловлена ??і вПершому посланні Патріаршого Місцеблюстителя до Православної Російської Церквивід 28 травня:

n

Праця мій полегшується тим, що Святійший Патріарх ясно намітив шлях, по якому повинен піти той, кому довірено провід корабля церковного: це - суворе дотримання священним правилами церковним, вірність Батьківщині, нелицемірна, по повчанням Апостольському, покірність можновладців влади, яже є, за Апостолом, від Бога (Рим. 13,1).

n