Забашта, Василь Іванович: биография

У червні 1945 року в угорському містечку Шопрон він зустрічає художника Хорвата і вперше після семирічної перерви півтора місяці працює за мольбертом.

У серпні 1945 року Василь отримує десятиденну відпустку додому. Він важко переживає загибель матері і двох братів, хворобу батька. За час відпустки він здає два іспити, з живопису і композиції, в Харківський художній інститут. На здачу інших - часу не залишається. Василь повертається в свою частину, але незабаром отримує повідомлення про його зарахування на другий курс живописного факультету Харківського художнього інституту. Після демобілізації, бажаючи на власні очі побачити відомі шедеври світового мистецтва, Василь Забашта разом зі своїм армійським другом московським художником і військовим кореспондентом Віктором Цигалем здійснює подорож по Європі до казкової Елладі. Однак у всіх великих містах Центральної Європи музеї були ще закриті, а до Греції потрапити і зовсім не вдалося. Побувавши на перегляді робіт студентів Київського художнього інституту в січні 1947 року, В.І. Забашта вирішує продовжити навчання живопису у Києві. Він надходить в майстерню Карпа Дем'яновича Трохімінко, керівника історико-батальної майстерні.

Перша тематична картина В.І. Забашти "Мови привели" (1949), написана ним на 4-му курсі, - данина особистим фронтовим переживань і вражень.

Закінчивши Київський художній інститут у 1951 році, Василь Іванович вступає до аспірантури. Його аспірантська робота - картина "У роки окупації" (1955) - присвячена підпільниці-полтавчанки Лялі Убийвовк. У картині художник вирішував проблему штучного освітлення для розкриття ідеї твору. Обидві - по суті ще студентські - картини мали успіх у глядачів, вони експонувалися на республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках.

До теми війни, породжених нею людських трагедій В.І. Забашта повертався і в своїх наступних картинах "Салют перемоги" (варіанти 1975 і 1978 років), "З походу не повертаються сини" (1984).

З листопада 1956 по квітень 1957 В.І. Забашта перебував у Китаї у складі першої творчої групи радянських художників. Все побачене і пережите намагався перенести на полотно, папір. Групова звітна виставка "Сто днів у Китаї", на якій була представлена ??серія його живописних і графічних робіт, мала успіх у Москві і в Києві. Для Василя Забашти відкривалася "зелена вулиця" творчої кар'єри радянського художника.

60-70-і роки для В.І. Забашти - час переосмислення громадського та особистого життя, пошуку себе як митця і громадянина. Він шукає і знаходить тих, хто міг розказати справжню, справжню історію його рідної України XX століття. Це і колишні ув'язнені сталінських таборів біолог Микола Шарлемань, бібліограф Григорій Коляда, відомий мистецтвознавець Степан Таранушенко. Непідроблені скарби народного мистецтва відкрив і показав для нього, як і для багатьох інших, скульптор, етнограф і колекціонер Іван Гончар. Всі ці люди стали героями його портретів-картин.

У 70-80-ті роки майстерні художника все частіше стає пленер. Тривожне небо з хмарами - його герої-бунтарі. Розбиті собори - трагічні образи його Батьківщини. Разом з однодумцями: художниками, письменниками, вченими В.І. Забашта багато сил віддає захисту культурної спадщини України. Він веде активну роботу в Товаристві охорони пам'яток історії та культури (1978-1990).

Глибокий слід у творчості Василя Івановича залишила чорнобильська трагедія, яка, за його словами, змусила замислитися не тільки над долею землі-природи, а й над долею людської душі. "Люди, захистіть пісню", - так називається його картина-портрет співака-бандуриста Василя Литвина на тлі палаючого блоку ЧАЕС. Понад п'ятдесят років творча діяльність Василя Івановича Забашти пов'язана з Київським художнім інститутом - нині Українською академією образотворчих мистецтв і архітектури. Колись він був її студентом, тепер (вже багато років) професор академії. Понад двадцять років Василь Іванович відстоював ідею відродження пейзажної майстерні в стінах Київського художнього інституту. Вона була відроджена в 1993 році вже у складі академії, а Василь Іванович став її керівником. Пейзажний жанр, який з'єднує покоління людей через любов до рідної землі, природі, нарешті займає належне місце в процесі виховання молодих художників Кисті В.І. Забашти належить більше 900 робіт. Серед них тематичні картини, пейзажі, натюрморти, портрети. Усі тематичні картини в даний час знаходяться в колекціях музеїв України. Багато портрети, пейзажі, натюрморти прикрашають собою приватні колекції картин в США, Канаді, Франції, Італії, Кореї, Китаї. Крім уже згаданих робіт пензля Василя Забашти належать картини: "С. Гулак-Артемовський та М. Глінка" (1951), "Чайковський у М. Лисенка" (1949), "Леся Українка і М. Лисенка" (1969), "В гостях "(1975)," Помста "(1971)," І. Франка на етапі "(1952)," П. Сагайдачний і Гальшка Гулавечівна "(1990-2000)," Т. Шевченка та члени Кирило-Мефодіївського братства "( 1989-2000), портрети М. Шарлеманя (1969), Г. Коляди (1976), Г. Ткаченко (1977), С. Таранушенка (1989), Т. Шевченка (1986) і багато інших. Василь Іванович - автор серії пейзажів з краєвидами Криму, Седнева, околиць Києва. В.І. Забашта - Народний художник України (1999), Заслужений діяч мистецтв України (1979), член Спілки художників України з 1948 року народження, член товариств "Зелений світ" (1989-1994) і "Українська мова" (1989-1995). З дитинства В.І. Забашта любив майструвати, міг зібрати велосипед і навіть фотоапарат. Основне його пристрасть - живопис: робота в майстерні та на пленері. Вільний час В.І. Забашта присвячує своїм захопленням. Віддає перевагу класичну музику, особливо Бетховена, і українську літературу. Любить поезію Т.Г. Шевченка, народні пісні, думи, а також книги з історії України. Живе в Києві.

Освіта

• Харківське художнє училище, 1938-1939, педагоги: К. Гріпич, А. Головаш (учень В. Сєрова);
• Харківський художній інститут, 1945-1947;
• Київський художній інститут, 1947-1951, педагог: К. Д. Трохименка.

Звання

• Член Спілки художників СРСР з 1948 р.
• Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1979 р.
• Народний художник України з 1999 року.

Картини

• серія пейзажів з краєвидами Криму, Седнева, околиць Києва.
• «Чайковський у М. Лисенка» (1949),
• «У гостях» (1975 ),
• «Леся Українка і М. Лисенко» (1969),
• портрети Н. Шарлеманя (1969), Г. Коляди (1976), Г. Ткаченко (1977), С. Таранушенка (1989), Т. Шевченка (1986) і багато інших
• «Т. Шевченка та члени Кирило-Мефодіївського братства »(1989-2000),
• « П. Сагайдачний і Гальшка Гулавечівна »(1990-2000),
• « С. Гулак-Артемовський та М. Глінка »(1951),
• « І. Франка на етапі »(1952),
• « Помста »(1971),

Сайт: Википедия