Ельфріда Єлінек: біографія

Біографія

Ельфріда Єлінек народилася 20 жовтня 1946 року в провінційному австрійському місті Мюрццушлазі, земля Штирія, Австрія.

Дитинство і юність пройшли у Відні. МатиОльга Бухнер(прізвище до заміжжя) походила з заможної родини і довгий час працювала бухгалтером, а батькоФрідріх Єлінекбув хіміком. Незважаючи на свою національність (Єлінек був наполовину чехом, наполовину євреєм), батькові вдалося уникнути переслідування з боку націонал-соціалістичного режиму, перш за все завдяки своїй необхідної для військової економіки професії. У 1950 рокиФрідріх Єлінекзахворів душевним розладом і досить тривалий час залишався вдома під опікою сім'ї; він помер в 1972 році в стані повної втрати розуму.

З моменту захворювання батька виховання Ельфріди повністю перейшло в руки матері: Єлінек відвідує католицький дитячий садок, а потім школу при монастирі (своє ставлення до якої письменниця пізніше висловила в есе «Ходити в школу все одно що вмирати»). Крім того, мати планує для дочки музичну кар'єру: у школі Ельфріда бере уроки гри на фортепіано, флейті, гітарі, скрипці й альті. У віці 13 років Єлінек приймають до Віденської консерваторії, де вона вивчає гру на органі, фортепіано, флейті і музичну композицію. Одночасно вона закінчує публічно-правову гімназію.

Після здачі випускних іспитів у Єлінек трапляється нервовий зрив: вона намагається кілька семестрів вивчати історію мистецтва та театру у Віденському університеті, проте перериває навчання в 1967 році через посилюються нападів страху . Цілий рік вона проводить вдома у повній ізоляції. Саме в цей час Єлінек починає писати. Її перші вірші (написані в манері Віденської групи тільки малими буквами, що для німецької мови має досить вагоме значення) публікуються спершу в різних журналах, а потім виходить її збірка«Тіні Лізи»(Lisas Schatten) (1967). У наступному році вона закінчує роман«Буколію»(Bukolit), який однак залишається неопублікованим до 1979 року. Після смерті батька Ельфріда в певній мірі звільняється від своїх страхів і на деякий час примикає до лівого руху німецького студентства 1960 років.

У 1971 році Ельфріда Єлінек здає іспит по класу органа в консерваторії. Її літературний розвиток у ці роки відбувається під впливом Ролана Барта, якому вона присвятила своє есе«нескінченна невинність»(die endlose unschuldigkeit). У 1972 Єлінек переїжджає жити до свого друга Герту Лошутцу в Берлін, але рік потому повертається до Відня, де бере активну участь у лівому русі (в 1971-1991 роках Єлінек є членом Комуністичної партії Австрії), проводить ряд культурних заходів, і в 1974 році виходить заміж за Готфріда Хюнгсберга, відомого своєю музикою для фільмів Райнера Вернера Фассбіндера, хоча і працює з середини 1970-х років інформатиків у Мюнхені. Заради чоловіка Єлінек регулярно приїжджає жити до Мюнхена.

У 1975 році для Єлінек-письменниці настає переломний момент: публікація її роману «Коханки» (die liebhaberinnen), марксистсько-феміністської пародії на патріотичний роман, змушує всіх говорити про нову величиною в німецькомовній літературі. На початку 1980 років виходить її роман «Перед закритими дверима» (Ausgesperrten) про неблагополучних підлітків з благополучних сімей, що закінчується шокуючою сценою масового вбивства цілої родини; за романом виходить аудіопьеса, а потім його екранізує Паулюс Манкер.

1983 ознаменований для Ельфріди Єлінек першим великим скандалом. На театральній сцені з'являється спектакльBurgtheater(«Міський театр»), в якому порушується тема спроб Австрії придушити в собі своє націонал-соціалістичне минуле й у главу розповіді ставиться фігура відомої тоді актриси Паули Вессель, колишньої соратниці Єлінек по лівому рухові. Слава Єлінек як «разоблачітельніци» своєї власної країни росте. У той же рік виходить чи не головна праця Ельфріди Єлінек - роман «Піаністка» (Die Klavierspielerin), в якому і критики, і читачі відразу угледіли автобіографічне значення з сильним елементом сублімації допомогою тексту в основі.

Комментарии