Гійом Дю Бартас: биография

« Седмиця »мала значний вплив на поезію бароко, в тому числі на французів Сент-Амана і Бероальда де Вервіля, нідерландського поета Вондела, італійця Маріно і першу американську поетесу Анну Бредстріт. Однак до середини XVII століття слава Дю Бартас у себе на батьківщині повністю сходить нанівець. Півтора століття по тому, коли французи практично ігнорували творчість автора «Седмиці», книгу високо оцінив Гете, у коментарі до здійсненого їм перекладу повісті Дідро «Племінник Рамо» так дорікають французів за забуття свого великого поета:

n

Всі достоїнства його поезії не змогли вберегти його від непостійності смаку і невблаганного впливу часу. Ось вже багато років його не читають більше у Франції, а якщо інший раз і проголосять його ім'я, то хіба що кпини заради. Так от, цей небажаний зневажаються співвітчизниками автор, який впав у себе на батьківщині в повне забуття, зберігає в Німеччині колишню свою славу; ми, як у давнину, почитаємо його, незмінно захоплюємося ним, а багато хто з критиків наших присвоїли йому звання короля французьких поетів.

n

Вплив Дю Бартас простежується в самому знаменитому творі Джона Мільтона, поемі «Втрачений рай». Мільтон читав англійський переклад поеми, виконаний Джошуа Сильвестром; спільність простежується на рівні філософських ідей (неоплатонізм), окремих образів і мотивів, а також містичної нумерології. Правда, деякі дослідники вважають вплив французького поета на Мільтона незначним.

Залишається неясним, чи міг Дю Бартас враховувати погляди Торквато Тассо на епічну поему, висловлені ним у «Міркуваннях про епічної поезії» (опублікованих у 1587 році, але написаних значно раніше). З іншого боку, не виключено, що досвід "Седмиці» ураховував Тассо при написанні своєї створеної незадовго до кончини поеми «Створений світ». Тассо працював над «Створення світом» в 1591-1594 роках; туринська «піратська» версія «Седмиці», дуже популярна в Італії, могла бути йому відома (до того ж в 1592 році в Турі, а роком пізніше у Венеції вийшов італійський переклад книги Дю Бартас).

Сайт: Википедия