Олександр Васильович Духнович: біографія

Біографія

Олександр Духнович народився 24 квітня 1803 року в селі Тополя, поблизу Сніна. Батьками його були уніатський священик Василь Дмитрович Духнович і Марія Іванівна, у дівоцтві Гербер. За сімейним переказом, яке Олександру Духновичу в дванадцятирічному віці розповів його дід, їх рід мав російське походження. Дід повідав Олександру, що їх предок походив з Москви і мав прізвище Черкаський. Він був одним з ватажків Стрілецького бунту, після придушення якого йому вдалося втекти з кількома товаришами, серед яких були Гербер і Брилла. Через Польщу він відправився в Угорщину, де оселився в селі Тополя під Буковським горами, назвавшись Духновичем. Там він став співаком місцевої дерев'яної церкви, а згодом був помічений місцевими священиками, які переконали його одружитися і стати ієреєм. Він взяв у дружини дочка одного зі священиків, попрямував в Мукачівський монастир, де був посвячений у ієреї і отримав парафію у селі Тополя, який переходив до його нащадків.

Незабаром після народження Духновича переїхали в село Стакчін, де Олександр провів своє дитинство. Крім нього в сім'ї був ще один син і чотири дочки. У шість років Олександр почав вчитися грамоті, першим його вчителем став дядько, Дмитро Гербер, що навчав його за букварем, псалтирі і Часослову. Олександр Духнович був старанним учнем, і навчання доставляла йому велику радість.

У дев'ять років Олександр Духнович продовжив навчання в Ужгородській школі, на мадярському мовою. Юний Духнович піддавався глузуванням і знущанням, так як погано говорив по-мадярські. Але незабаром він вивчився мови так, що говорив на ньому не гірше ніж на своїй рідній говірці. Закінчивши навчання в Ужгороді в 1823 році, він ще два роки навчався в гімназії в Кошицях. Звідти він був переведений до Ужгородської семінарії, де вивчав богослов'я до 1827 року.

Після закінчення семінарії був висвячений на священика і за пропозицією єпископа Тарковіча направлений до Пряшівської консисторію, де вступив на службу в єпархіальну канцелярію, під начальство секретаря та єпархіального нотаріуса Василя Поповича, який згодом став Мукачівським єпископом. У 1830 році, не ужівшісь з єпископом Тарковічем, що мали важкий характер, Духнович залишив службу в Пряшеві і переїхав до Ужгорода, де влаштувався домашнім учителем сина поджупана Ужгородської столиці Стефана Петрова. Але життя в будинку цього великосвітського чиновника обтяжувала Духновича, і через два роки він прийняв рішення повернутися на службу в канцелярію. А вже в 1833 році його призначили парафіяльним священиком у село Хмелева (тоді Комлоша або Комлошпатак), в наступному році він був переведений в село Біловежу у Бардейові. У 1838 році Духновича призначили нотаріусом Ужгородської консисторії Мукачівської єпархії і він отримав доступ до багатих бібліотеках, у яких містилося багато літератури російською мовою. Захоплення читанням послужило для нього стимулом до письменницької діяльності. Духнович зайнявся вивченням історії рідного краю, богослов'я, драматургією, історією права, педагогікою, став складати вірші. У 1843 році він був призначений каноніком у Пряшівський собор, де й служив до своєї смерті. У 1848 році він був призначений благочинним у Пряшеві.

До старості у Духновича почала розвиватися водянка, і він сім місяців пролежав у ліжку. 18 (30) березня 1865 Олександр Духнович помер, причастившись перед смертю з рук єпископа Йосипа Гаганца.

Комментарии