Дубовой Іван Васильович: біографія

Біографія

Іван Васильович Дубовой народився 3 (16) червня 1900 року в городеСтаробельск Харківської губернії (потім Ворошиловградської, а нині Луганської області) України. За національністю українець. Після закінчення церковно-парафіяльної школи навчався в ремісничому училищі. Після закінчення училища працював помічником механіка на млині. З 1918 року - секретар повітового комітету комсомолу.

Участь у громадянській війні

У 1919 році Іван Дубовий добровольцем вступив до лав Червоної Армії. Він був зарахований червоноармійцем у 12-й окремий артилерійський дивізіон. У вересні 1920 року під час наступу польських армій з-під Варшави був важко поранений і інтернований у Східній Пруссії. Через місяць Іван Дубовий повернувся до Росії.

Довоєнне час

Після закінчення Громадянської війни пройшов навчання на 7-х артилерійських курсах у Севастополі (1921 рік), після цього вступив до 5-у Харківську артилерійську школу, яку закінчив у 1923 році. Потім вступив до Одеської артилерійську школу, яку закінчив у 1925 році. А в 1928 році закінчив курси удосконалення начскладу зенітної артилерії в Севастополі.

У середині 20-х років командував взводом у 34-му окремому артдивізіону в Баку.

У 1928 році Іван Дубовий призначений командиром курсу Севастопольської артилерійської школи. У 1932 році був переведений до Військової академії механізації і моторизації РСЧА з Військово-технічної Академії, яку закінчив у 1935 році.

Після закінчення академії Іван Дубовий був направлений для подальшої служби на Далекий Схід, де служив начальником штабу танкового батальйону, командиром розвідувального танкового батальйону.

У листопаді 1937 року був призначений помічником начальника відділу в Автобронетанкового управління штабу Окремої Червонопрапорної Далекосхідної армії. У березні 1938 року був переведений в Білоруський військовий округ, і призначений помічником начальника штабу 8-ї окремої механізованої бригади. У серпні 1940 року був призначений начальником штабу 29-ї танкової бригади, а в листопаді 1940 року - начальником штабу 7-ї танкової дивізії 6-го мехкорпусу Західного особливого військового округу.

Участь у ВВВ

Війна застала Івана Дубового на посаді начальника штабу 20-го механізованого корпусу в складі 13-ї армії Західного особливого військового округу. У складі корпусу бився на Західному фронті в Білорусії і на Смоленщині, виходив з оточення. Корпус у серпні 1941 року був розформований.

У вересні 1941 року Іван Дубовий був призначений начальником штабу 25-ї танкової бригади, а в лютому 1942 року - її командиром і у складі бригади брав участь у битві під Москвою.

У березні 1942 року полковник Дубовий призначений заступником командувача 47-ї армії по автобронетанкових військам на Кримському фронті. У Криму брав участь у Керченській операції. Після розгрому всього Кримського фронту евакуювався із залишками військ на Таманський півострів. Незабаром був призначений начальником штабу 1-го механізованого корпусу на Калінінському і Степовому фронтах. У грудні 1942 року в складі корпусу брав участь в операції «Марс» в районі Ржева, де корпус потрапив в оточення і проривався з боями звідти. За бойові заслуги полковнику Дубовому 16 липня 1943 було присвоєно військове звання «генерал-майор танкових військ», а в серпні 1943 року він був призначений командиром 7-го механізованого корпусу у складі 5-ї гвардійської танкової армії. Відзначився у бою при визволенні міста П'ятихатка 19 жовтня 1943, а через кілька днів у районі Кривого Рогу був важко поранений.

У грудні 1943 року Іван Дубовий був призначений командиром 16-го танкового корпусу в складі 2-й танкової армії 1-го Українського фронту. Відзначився в ході Умансько-Ботошанської наступальної операції. Танковий корпус генерала Дубового застосував обхідний маневр і 9 березня 1944 року завдала головними силами удар з флангу і тилу по потужній обороні противника на підступах до міста Умань. Пробивши з ходу ворожу оборону, корпус 10 березня спільно з іншими частинами фронту оволодів містом Умань.

Комментарии