Олександр Довженко: биография

У 1917 році на фронт його не приймають як« белобілетніка »(з-за хворого серця), він переїздить на роботу до Києва, де теж вчителює і вчиться в Київському комерційному інституті (нині Київський національний економічний університет) на економічному факультеті. Довженка вступив туди тільки тому, що його атестат не давав можливості вступати до інших вищих навчальних закладів, і це був спосіб отримати хоча б якесь вищу освіту. Вчився погано, не вистачало часу і старанності. У тому ж році, коли в Києві відкривається Українська академія мистецтв, Довженко стає її слухачем. У 1918 році, будучи вже головою громади комерційного інституту, Довженко організував загальностудентським мітинг проти призову до лав гетьманської армії. Учасники демонстрації були розігнані, близько двадцяти вбито, багато поранено. Академію Довженко так і не закінчив, а інститут, за його словами, відвідував до 1920-го або 1921-го року.

У 1918-1919 роках Олександр Довженко воює проти більшовиків у лавах армії УНР. Як свідчив земляк Довженка, інженер Петро Шох (пізніше емігрував), у 1918 році вони разом були в 3-м Сердюцького полку Української Армії. Це ж підтверджує і сестра першої дружини Довженка, згадуючи, «як був у них Довженка в сірій шапці з шликом наприкінці 1917-го і початку 1918 років, належачи до куреня Чорних гайдамаків, які брали участь у штурмі київського Арсеналу». Ці події згодом, через 11 років, Довженка зобразить у своєму фільмі «Арсенал», але вже по інший бік барикад.

У серпні 1919 року він з двома товаришами утік до Житомира. Коли місто зайняли червоні, він був заарештований Волинської ЧК, відправлений до концтабору як «ворог робітничо-селянського уряду», де протягом трьох місяців відбуває покарання. Своїм порятунком Довженка зобов'язаний письменнику Василю Еллану-Блакіному. Існує версія, що тоді ж його завербували чекісти. Відомо, що в цей час він влаштувався викладачем історії і географії в школу червоних старшин при штабі 44-ї стрілецької дивізії в Житомирі.

У виданій за радянських часів біографії Довженка викладається інша версія знайомства майбутнього режисера з письменником Василем Блакитним . У книзі йдеться, що з Блакитним Довженка звели приятелі по Наркомату закордонних справ України, в якому працював Довженка в 1923 році. Блакитний ж після цієї зустрічі рекомендував Довженка на посаду карикатурист в газету «Вісті».

За порадою Еллана-Блакитного на початку 1920 року Довженко вступає до лав Української комуністичної партії боротьбистів, що контролювала газету «Боротьба» - орган лівих українських есерів, які, приєднавшись до лівих соціал-демократам, відстоювали визвольну позицію і вважали КП (б) ворогом національних інтересів. У результаті вмілих дій Леніна партія боротьбистів самоліквідується і її члени вливаються до лав КП (б) У.

У 1920 Довженка призначається завідувачем Житомирської партійною школою, але незабаром потрапляє у польський полон, де його показово розстрілюють холостими, обіцяючи наступного разу справжній розстріл. Йому вдається втекти в червоний загін.

1920-ті роки

Після встановлення радянської влади та за сприяння боротьбистів Довженко займає різні посади: спочатку секретаря Київського губернського відділу народної освіти, згодом комісара Театру ім. Тараса Шевченка, завідувача відділом мистецтв у Києві.

У цей час його знову рятують друзі-боротьбисти від чергової «чистки» у лавах партії і організують йому строковий виїзд до однопартійцю Шумському, який очолював повноважне представництво СРСР у Польщі. У квітні 1921 Довженка викликають до Харкова, зараховують до Наркомату закордонних справ і направляють на дипломатичну роботу - у Польщі він очолив місію по репатріації та обміну військовополоненими, а з часом обійняв посаду керуючого справами представництва. На початку лютого 1922 Довженка переводять на посаду секретаря консульського відділу Торгового представництва СРСР у Німеччині. До цього ж часу належать і перші публікації Довженка-художника. Деякі з його малюнків-карикатур були надруковані в журналі «Молот», що виходив у США. Розуміючи, що поєднувати службові обов'язки і малювання буде важко, Довженко звертається до ЦК КП (б) У із заявою про надання йому можливість зайнятися в Німеччині вивченням графіки.