Про знаменитості
Леонід Добронравов: біографія
російська, румунська і французький письменник, актор, режисер і піаніст
Біографія
Добронравов закінчив Кишинівську і Петербугскую духовні семінарії, юридичний факультет Юр'ївського університету. Після виходу політичних сатир «Сажа» і «Без зайвих слів» був змушений емігрувати з Росії, про що розповідає в новелі «Подорож з Петербургу до Кишинів». З 1924 року проживає в Парижі, де спілкується з російською еміграцією і випускає газету «Рідна земля», працював над романом про Победоносцеве («Князь століття»), але не встиг опублікувати його внаслідок смерті в лікарні Святого Луї в Парижі 26 травня 1926. За підтримки політика вкрай правого штибу й поета Октавіана Гогі, письменник Никифор Крайник перевіз останки Добронравова на батьківщину до Кишинева. Микола Йорга написав про Добронравова панегірик «Людина з Бессарабії». У 1887 - 1901 роках брав уроки музики у Катерини Саліно (Кишинів, 1887-1901) і кантува у Аделаїди І. Болска (Петербург, 1908-1910). У 1919 р. був режисером в Кишинівській оперній трупі В. Білоусова; згодом - викладач естетики, історії опери, макіяжу та костюму в оперній студії В. Нагачевський (1920) і в оперній асоціації Якова Горського (1921, Кишинів), виступаючи також як соліста в кількох спектаклях. Поставив в Бессарабській опері спектаклі: Садко, Травіата, Фауст, Халка.
Брат - Вікторин Добронравов.
Літературна творчість
Дебютував в 1909 році в «Світочі» (повість «У пошуках вічної істини»). У новелі «Mon Plaisire» вийшла в «Історичному кур'єром» критикує церковників, далі йдуть роман «Нова бурса» (1913), співзвучна романом «Бурса» Помяловського, автобіографічна новела «Дитинство» (Нива), «Гіркий цвіт» (1915). Друкувався також в пресі Ессер і кадетів.
знайшов притулок у Румунії, переучився румунської мови і опублікував безліч статей у пресі, новел («Великий Архімед», «Антихрист», «По дорозі в Емаус») та спогади («Російська революція»), що вийшли в 1928 роках.
Ролі на оперній сцені
- Альфіо (Кавалерія рустікал, Масканьї)
- (Туга, Пуччіні)
- Бартоло (Севільський цирульник, Россіні)
Співпрацював на сцені з
- Рудольфом Штейнером
- Оленою Івоні
- Василе Маланецкі
- Марією Ізар
- Дмитром Березовським
- Анастаіей діческой
- Грігоре Мелник
- Л . Шерпуновим
- Миколою Нагачевський
- Жаном Бобеску
- Оленою Корнеску
- Ісааком Бейном
- Костянтином Романовим
- Яковом Горським
- Енрікеттой Родріго
- Ауреліо Крістеску-Дука
- Михайлом Бирке
Про нього
- Ov. S. Crohm?lniceanu. Postfa?? la: Leon Donici.Revolu?ia rus?., Ed. Funda?iei culturale Rom?ne., Bucure?ti, 1996
- Nicolae Iorga, Oameni cari au fost.Т. 3, Бухарест, 1936
- G. C?linescu. Istoria literaturii rom?ne de la origini p?n? ?n prezent. Bucure?ti, 1986
- Bessarabia, nr. 178, 20.XI, 1919; nr.56, 1920
- Т. Алексинский. Спогади про пам'ять Леоніда М. Добронравова-Доніча. Рідна земля, N.5, 1926, Париж.
- Iurie Colesnic, Chi?in?u. Enciclopedie. Ed. Museum., 1997
- Crainic, Nichifor. Zile albe, zile negre, Bucure?ti, 1991
- Muzic? ?i poezie. Revista filarmonicii, Publica?ie editat? de Funda?ia cultural? regal?, N. XI, 1935; Nr. IY, 1937