Ахмед Джемаль-паша: биография

За наказом Джемаль були зайняті французькі консульства в Бейруті і Дамаску, де були виявлені секретні документи про зв'язки французів з арабськими повстанцями. Саме в діях повстанців Джемаль бачив основну причину своїх невдач.

Джемаль отримав серед арабів прізвисько «Ас-Саффі», «кривавий м'ясник», оскільки за його наказом 6 травня 1916 в Дамаску і Бейруті відповідно було повішено чимало ліванських і сирійських шиїтів і маронітів за звинуваченням у зраді.

Наприкінці 1917 року Джемаль керував Сирією з Дамаска як майже незалежний правитель цього регіону Османської імперії. Після поразок османської 4-ї армії в цьому регіоні від англійців він залишив свою посаду і повернувся до Стамбула.

III парламент

На останньому з'їзді партії «Комітет єдності і прогресу», проведеному в 1917 році, Джемаль був обраний до правління партії.

Після поразки Османської імперії в жовтні 1918 року і відставки кабінету Талаат-паші 2 листопада 1918 Джемаль втік, разом з кількома іншими лідерами «Комітету», до Німеччини, потім до Швейцарії.

Засудження і смерть

5 липня 1919 військовий трибунал у Константинополі заочно засудив Джемаль (поряд з іншими членами «тріумвірату» - Талаат і Енвером) до смертної кари через повішення за втягнення Туреччини у війну і організацію масових вбивств вірмен, а також (спеціально) за вбивства арабів. Джемаль попрямував до Афганістану, де в якості військового радника брав участь у модернізації афганської армії. Пізніше переїхав до Тифліса, де був убитий членами партії Дашнакцутюн Петросом Тер-Погосяном і Арташесом Геворгяном в рамках Операції «Немезіс" зі знищення винуватців геноциду вірмен в 1915 році. Тіло було перевезено в Ерзурум і там поховано.

Бібліографія

• Memories of a Turkish statesman: 1913-1919, New York: George H. Doran Company, 1922,

Сайт: Википедия