Карой Грос: биография

25 червня 1987 Державні збори ВНР обрало його Головою Ради Міністрів Угорської Народної Республіки.

З відходом у відставку секретаря ЦК УСРП з економіки Ференца хавашів Карою Гросс, розвинувши активну діяльність, перемістив центр управління угорської економікою з ЦК УСРП до Ради Міністрів.

17 липня Грос прибув з дводенним дружнім робочим візитом в СРСР, де зустрівся з Генеральним секретарем ЦК КПРС М. З . Горбачовим. Як згадував Горбачов, їхня розмова носила загальнополітичний характер. Грос розповів радянському лідеру про ситуацію в Угорщині і особливо зупинився на кадровій політиці УСРП. Він сказав, що вироблені в керівництві партії заміни недостатні та багато комуністи незадоволені, що заміна кадрів йде повільно. Важку ситуацію в економіці Угорщина сподівається поліпшити власними силами, але керівництво країни змушене піти на зниження життєвого рівня, і відкрито заявить про це народу. «Перші енергійні кроки Гроса принесли йому авторитет в очах значної частини робітників, партійного активу і посилили критичний настрій по відношенню до вищого ешелону керівництва»- згадував Горбачов.

13-14 жовтня Карою Грос на чолі угорської делегації знову відвідав Москву, де взяв участь в 43-му позачерговому засіданні сесії Ради Економічної Взаємодопомоги на рівні глав урядів.

До кінця 1987 року уряду Гроса вдалося знизити дефіцит державного бюджету з 43 мільярдів до 35 мільярдів форинтів і перевиконати план за обсягом виробленого національного доходу (він склав 3,2% проти 0,6% в 1986 році і 2,1% за планом). Угорщина також отримала рекордні доходи від туризму (її відвідали 19 мільйонів іноземних гостей). Уряд розширив інвестиційні ресурси за рахунок використання національного доходу, кредитів Міжнародного банку реконструкції та розвитку і зарубіжних капіталів створюваних змішаних підприємств (їх кількість на кінець року досягло 59). Уряд Гроса заохочувала індивідуальну трудову діяльність і завдяки цьому 36000 працівників пішло з державного сектора економіки. Проте спроба вийти на ринки західних країн шляхом надання більших пільг експортним підприємствам і триразовою девальвації форинта не принесла успіху - основними торговими партнерами залишилися країни РЕВ. Чистий зовнішній борг Угорщини збільшився до 10,9 мільярдів доларів. Проведене урядом централізоване підвищення цін на продукти харчування, призвело до скорочення реальної заробітної плати населення.

У грудні 1987 року Грос ліквідував три комісії з економічних питань при Раді Міністрів і натомість створив єдину планово-економічну комісію. Міністерства внутрішньої торгівлі і міністерство зовнішньої торгівлі були об'єднані в міністерство торгівлі ВНР. З метою скорочення апарату управління були укрупнені й інші міністерства. Під контролем Національного банку були створені п'ять комерційних банків, що діяли на принципах госпрозрахунку.

Незважаючи на певні успіхи уряду, в грудні 1987 року пленум ЦК УСРП назвав незадовільними темпи модернізації економіки і констатував відставання від вимог урядової програми стабілізації.

У наступному, 1988 році уряду Гроса вдалося трохи знизити заборгованість країни за рахунок збільшення доларового експорту і переходу на постачання продовольства в СРСР за світовими цінами. Уряду вдалося збільшити кількість спільних підприємств з 59 до 220 і цим шляхом залучити в країну близько 200 мільйонів доларів інвестицій. З 1 січня 1988 року була введена в дію нова система оподаткування. Уряд припинив будівництво нових великих промислових об'єктів, скоротило чи скасувала державні дотації на ряд товарів, що призвело до зростання цін. Не бажаючи допустити різкого зниження життєвого рівня, уряд Гроса використовувало систему виплати компенсацій для населення, що збільшило дефіцит бюджету. У серпні 1988 року Угорщина після довгих переговорів встановила дипломатичні відносини з Європейським співтовариством, і, у вересні, першою з країн РЕВ, підписала з ним широкомасштабну угоду про торговельне та економічним співпрацю. Проте план прориву на західні ринки стикався з неконкурентоспроможністю угорської соціалістичної економіки. У червні 1988 року на сесії Державних зборів було визнано, що продукцію на рівні світових стандартів випускають усього 3% угорських підприємств, і лише 12% угорських товарів можуть конкурувати на зовнішньому ринку