Олександр Горський: біографія

Біографія

Олександр Горський народився в Петербурзі.

Горський увійшов в історію балету, як реформатор театрального дії, що побачив по-новому художні принципи театру.

Він був різнобічно талановитою людиною, міг диригувати оркестром, малював. Володіючи такими широкими знаннями, Горський у своїх постановках прагнув досягти обший гармонії всіх складових частин вистави, ввести в роботу з хореографічним колективом балетну режисуру, розробити танцювальну драматургію вистави, а також затвердити нові прийоми декораційного оформлення і підбору костюмів для артистів балету.

У Санкт-Петербурзькому Імператорському театральному училищі Горський навчався у педагога М. І. Волкова, серед учнів якого були Олександр Ширяєв і Михайло Фокін. Багато чому він навчився у майстрів петербурзької сцени Маріуса Петіпа і Льва Іванова.

Після закінчення Петербурзького Імператорського театрального училища (педагоги П. К. Карсавін та М. І. Петіпа),
nв 1889 - 1900 поступив на службу в Маріїнський театр.

Володіючи хорошою школою, Горський у перші ж місяці виконував партії класичного й характерного репертуару:

• Принц Дезіреу балеті «Спляча красуня» Маріуса Петіпа, на музику Чайковського
• сарацинський танецьу балеті «Раймонда», на музику Олександра Глазунова
• Китайський танецьу балеті «Лускунчик», на музику Чайковського
• Арлекінв балетах «Пори року» та «Випробування Даміса», на музику Олександра Глазунова.

балетмейстерська кар'єра Горського була стрімкою. Вже перша його постановка - балет «Клорінда - цариця гірських фей» відбулася в 1889 році, Михайлівському театрі, це був випускний спектакль Петербурзького Імператорського театрального училища.

У тому ж році Горський був відряджений у московський Великий театр для постановки там балету «Спляча красуня» Маріуса Петіпа.
nс 1901 Олександр Олексійович став режисером балету, а з 1902 по 1924 - балетмейстером Великого театру.

Очоливши московську трупу, Горський став здійснювати реформу балету. Горський прагнув подолати багато умовності академічного балету XIX століття: канонічну структуру, роздільне існування танцю і пантоміми. Піклуючись про логіку розвитку сюжету, історичної достовірності і точності національного колориту, Олександр Горський працював з художником Костянтином Коровіним.

Першим спектаклем, який увійшов в історію балету, став «Дон Кіхот» Людвіга Мінкуса, в 1900 році. Потім Горський створив свої редакції балетів:

• «Лебедине озеро», на музику Чайковського (редакції: 1901, 1912, 1922 років)
• «Жізель», на музику Адольфа Адана (редакції: 1907, 1911, 1922 років)
• «Коник-Горбоконик», на музику Цезаря Пуні (редакції: 1901, 1912, 1914 років)

У цих виставах Горський посилював дієвість окремих епізодів, а також реформував принципи побудови кордебалетних танців, відступивши в них від правил симетричного розташування ансамблю.

Здійснивши класичні постановки Маріуса Петіпа, Олександр Олексійович, під впливом Московського Художнього театру, звернув свій інтерес до літературних джерел, поставивши балети:
n «Дочка Гудули», на музику А. Ю. Симона 1902), де на сцені жила жива народна натовп;
n «Саламбо», на музику А. Ф. Арендса (1910);
n «Любов швидка!», на музику Е. Гріга (1913)
nВ 1916 здійснив досвід постановки балету на музику П'ятої симфонії А. К. Глазунова

Комментарии