Горегляд Олексій Адамович: біографія

Біографія

Народився в 1905 році на станції Новосокольники Великолукського повіту Псковської губернії. Російський.

У 1924 закінчив Великолукский технікум шляхів сполучення, в 1936 МВТУ ім. Баумана.

У 1920 робітник на залізниці, у 1924-1927 помічник машиніста, слюсар, бригадир, майстер у Великолукскому залізничному депо. З 1928 на інженерних посадах. Член ВКП (б) c 1930. З 1931 член Президії ЦК ВКП (б); завідував відділами у ЦК Союзу робітників автотракторної та авіаційної промисловості. У 1935-1938 контролер Комітету партійного контролю при ЦК ВКП (б). З жовтня 1938 працював начальником Восьмого Головного управління наркомоборонпрома (танкове виробництво), начальником Главспецмаша, заступником наркома середнього машинобудування. Основними напрямками діяльності А. А. Горегляда був і виробництво нового покоління танків і дизелів до них (танк Т-34-76 і дизель В-2).

З початком Великої Вітчизняної війни керував евакуацією заводів танкової промисловості на Урал і до Сибіру, ??організацією та освоєнням виробництва танків на нових місцях дислокації, конвеєрної і потокової збірки танків. У вересні 1941 р. призначається заступником наркома танкової промисловості В.А. Малишева, у 1943-1945 - перший заступник. У період з липня по вересень 1942 р. в якості додаткового доручення був призначений уповноваженим представником ДКО на СТЗ, а також з виробництва і ремонту танків у прифронтовій зоні. До лютого 1943 був уповноваженим представником ДКО в м. Челябінську на ЧКЗ в період освоєння серійного виробництва важких самохідних установок СУ-152 і розробки нових важких танків. У 1942 р. організував у НКТП інспекцію по якості виробництва бронетанкової техніки. У лютому 1943 призначається начальником щойно створеного Головного управління з ремонту танків (ГУРТ). Контролював виробництво і ремонт танків.

• 1945-1946 - Перший заступник міністра транспортного машинобудування СРСР.
• 19 березня 1946 - призначений міністром суднобудівної промисловості СРСР.
• 10 січня 1950 - знято з посади міністра і знижений до директора Ленінградського суднобудівного заводу імені О.О. Жданова.

Після смерті Сталіна займав вищі пости в різних відомствах: заступник міністра морського і річкового флоту СРСР (лютий-вересень 1954), морського флоту СРСР (сентяябрь 1954-травень 1955), Перший заступник голови Державного комітету Ради міністрів СРСР з питань праці і зарплати (1955-1959), державного науково-економічної ради Ради міністрів СРСР (травень 1959 - листопад 1962), Держплану СРСР (1963-1973).

Член Центральної ревізійної комісії (ЦРК) КПРС (1966-76). Депутат Верховної Ради СРСР (1966-1974).

У серпні 1973 вийшов на пенсію.

Військові звання

21 січня 1945 присвоєно звання генерал-майора інженерно- танкової служби, 19 квітня 1945 - генерал-лейтенанта інженерно-танкової служби.

Нагороди

• Дружби Народів;
• орден Суворова II ступеня;
• Герой Соціалістичної Праці (1945);
• два ордени Трудового Червоного Прапора;
• орден Жовтневої Революції;
• чотири ордени Леніна;
• медалі.
• орден Червоної Зірки;

Комментарии

Сайт: Википедия