Наши проекты:

Про знаменитості

Микола Борисович Герсеванов: біографія


Микола Борисович Герсеванов біографія, фото, розповіді - генерал-майор, учасник захисту Севастополя, публіцист

генерал-майор, учасник захисту Севастополя, публіцист

Біографія

Син Катеринославського губернського предводителя дворянства, народився в 1809 р., початкову освіту здобув у Рішельєвському ліцеї в Одесі, куди вступив у 1818 р.

У 1825 р. вступив у військову службу юнкером до Новоросійського драгунський полк, у листопаді 1826 р. переведений у Бєлгородській уланський полк, 8 жовтня 1829 проведений в корнети в Псковський кірасирський полк, в листопаді 1831 р. переведений в Стародубовський кірасирський полк, 5 червня 1834 проведений до поручика, в 1834 р. вступив до Військової академії, яку закінчив, в чині штабс-ротмістра (проведений 23 квітня 1836), в грудні 1836 р., після чого зарахований до департаменту Генерального штабу. 27 квітня 1837 зроблений ротмістром, а в жовтні того ж року переведений штабс-капітаном в Генеральний штаб і призначений до 6-му піхотному корпусі. 9 вересня 1840 знову переведений до департаменту Генерального штабу, а по виробництві в капітани (30 березня 1841 р.) призначений на службу в 5-й піхотний корпус.

З 20 вересня 1842 та з 29 Серпень 1844 виправляв посаду старшого ад'ютанта 1-го відділення штабу цього корпусу, мешкав в Одесі. У 1844 р. брав участь у військових діях проти горців на Кавказі і за відміну проведений в підполковники (12 вересня), після чого здійснив поїздку за кордон для поправки здоров'я. Після повернення з відпустки 24 жовтня 1848 призначений дивізійним квартирмейстером тринадцятий піхотної дивізії та за дорученням військового міністерства склав «Військово-статистичний огляд Таврійської губернії» (СПб. 1849); книга ця була надрукована при Генеральному штабі, як секретна. Герсеванов тут вірно вказав слабкі сторони укріплень Севастополя, як військового порту, і вгадав зручне місце стоянки ворожого флоту в Комишеве бухті. З 11 жовтня 1848 до 11 червня 1849 тимчасово керував частиною Генерального штабу при військах 5-го корпусу.

Участь в Угорській кампанії (він виправляв посаду обер-квартирмейстера загону, що діяв в Трансільванії) дало йому чин полковника (18 жовтня 1849 р.) і ордена св. Володимира 4-го ступеня з бантом (12 листопада 1849 р.) і австрійський св. Леопольда. 30 серпня 1850 Герсеванов відрахований з посади обер-квартирмейстера тринадцятий піхотної дивізії і призначений до штабі 5-го піхотного корпусу. 30 червня 1852 він призначений обер-квартирмейстером того ж корпусу (цю посаду двічі виправляв і раніше). 6 грудня 1852 нагороджений орденом св. Анни 2-го ступеня.

У березні 1854 р. призначений складатися при штабі 3-го, 4-го і 5-го піхотних корпусів і брав участь у військових діях проти турків на Дунаї, причому завідував облоговими роботами під Сілістрією (за відміну отримав 10 листопада орден св . Володимира 3-го ступеня), а 13 вересня того ж року відряджений в розпорядження головнокомандуючого сухопутними і морськими силами в Криму князя Меншикова і виправляв потім посади начальника штабу (з 23 жовтня) та генерал-квартирмейстера (з 6 грудня). Він брав участь у боях 13 жовтня, при Балаклаві, 24 жовтня під Інкерманом, за що нагороджений золотою шаблею з написом «За хоробрість», 30 травня 1855 р. у сутичці з французькою кавалерією в Байдарській долині, де він командував летючим загоном, 4 серпня в битві на Чорній річці і в захисті Севастополя. 29 жовтня 1855 отримав звання генерал-майори з призначенням командиром 2-ї бригади 14-ї піхотної дивізії і в тому ж році нагороджений діамантовим перснем з вензелевим зображенням Найвищого імені «за відмінне виконання важливих і многотрудний обов'язків» (за справи в Байдарській долині ) та орденом св. Георгія 4-го ступеня за 25 років бездоганну вислуги в офіцерських чинах (26 листопада, № 9677 за списком Григоровича-Степанова )).

28 березня 1857 призначений помічником командувача 14-ї піхотної дивізії. У 1858 р. отримав орден св. Станіслава 1-го ступеня та перерахував до запасні війська. 12 березня 1860 вийшов у відставку за домашніми обставинами, після чого оселився у своєму маєтку Миколаївці, Новомосковського повіту, Катеринославської губернії і служив з виборів Новомосковським повітовим предводителем дворянства (1860-1866) і почесним членом Катеринославської губернської земської управи.

Комментарии