Генріх Гейне: биография

Генріх Гейне помер 17 лютого 1856 в Парижі і був похований на кладовищі Монмартр.

n

n

Право, не знаю, чи заслуговую я того, щоб труну мій прикрасили коли-небудь лавровим вінком. Поезія, при всій моїй любові до неї, завжди була для мене тільки священної іграшкою або ж освяченим засобом для небесних цілей. Я ніколи не надавав великого значення славу поета, і мене мало турбує, хвалять чи мої пісні або засуджують. Але на труну мій ви повинні покласти меч, бо я був хоробрим солдатом у війні за визволення людства!

n

n

Оригінальний текст(нім.)

n

n

Ich wei? wirklich nicht, ob ich es verdiene, da? man mir einst mit einem Lorbeerkranz den Sarg verziere. Die Poesie, wie sehr ich sie auch liebt, war immer nur ein heiliges Spielzeug oder geweihtes Mittel f?r himmlische Zwecke. Ich habe nie gro?en Wert gelegt auf Dichter-Ruhm, und ob man meine Lieder preiset oder tadelt, es k?mmert mich wenig. Aber ein Schwert sollt ihr mir auf den Sarg legen; denn ich war ein braver Soldat im Befreiungskrieg der Menschheit.

n

n

n

n

- Генріх Гейне, Шляхові картини, Подорож з Мюнхена до Генуї, глава XXXI, 1829 (переклад В. А. Зоргенфрея)

n

У гітлерівській Німеччині твори Гейне були під забороною.

Основні твори Гейне

• збірка віршів Книга пісень (Buch der Lieder), 1827
• збірка віршів Романсеро (Romanzero), 1851
• Шляхові картини (Reisenbilder): n
  • 1 том - Подорож по Гарцу (Die Harzreise), 1826
  • 2 том - Північне море (Nordsee) і Ідеї. Книга Ле Гран (Ideen. Das Buch Le Grand), 1827
  • 3 тому - Подорож з Мюнхена до Генуї (Reise von M?nchen nach Genua) і Лузькі води (Die B?der von Lucca), 1829
  • 4 том - Місто Лукка (Die Stadt Lucca) і Англійські фрагменти (Englische Fragmente), 1831
  n
• збірка віршів Нові вірші (Neue Gedichte), 1844

Цікаві факти

Генріх Гейне і Карл Генріх Маркс

Гейне був далеким родичем Карла Маркса по материнській лінії. Примітно, що, познайомившись в 1843 році в Парижі, вони не підозрювали про свою спорідненість. Поет був зачарований розумом цього молодого філософа і майже щодня приходив на вулицю Вано поговорити про політику та літератури. Обидва вони поділяли пристрасть до французьких утопістам. Карл закликав Гейне поставити свій поетичний геній на службу свободі: «Залиште ці вічні любовні серенади і покажіть поетам, як орудувати хлистом».

За спогадами Франциски Кугельман, щоразу, коли хто-небудь проявляв надмірну сентиментальність, Маркс цитував чотиривірш Гейне:

n

n

n

Раз панночка стояла
nНад морем в пізню годину
nі гірко зітхала,
nЧто сонця промінь згас.

n

n

n

Оригінальний текст(нім.)

n

n

n

Das Fr?ulein stand am Meere
nUnd seufzte lang und bang.
nEs r?hrte sie so sehre
nder Sonnenuntergang.

n

n

n

n

n

Маркс відвідував поета аж до останніх його днів, і Ф. Кугельман зберегла для історії початок їхнього останнього діалогу:

n

n

Гейне як раз перестилали постіль, коли увійшов Маркс; він був такий хворий, що до нього ледве можна було доторкатися, доглядальниці тому несли його в ліжко на простирадлі. Гейне, якого навіть у цей момент не залишив його гумор, зовсім слабким голосом привітав Маркса:

N

- Бачите, дорогий Маркс, дами все ще носять мене на руках ...

n

n

-Кугельман, Ф.«Кілька штрихів ... »в кн.: Спогади про Маркса і Енгельса. - М., Политиздат, 1956. - С.288.

n

Сайт: Википедия