Вільгельм Адам: биография

Друга світова війна

Гейнц

У листопаді 1941 року він став ад'ютантом командувача 6-ю армією генерал-фельдмаршала Вальтера фон Рейхенау, якого 20 січня 1942 змінив Фрідріх Паулюс. У складі 6-ї армії Адам брав участь у Сталінградській битві. У листопаді-грудні 1942 року, коли залишки 6-ї армії були оточені, Адам як командир бойової групи за допомогою контратак і оборонних боїв стримував натиск росіян по річці Чир. За цей він 17 грудня 1942 року був нагороджений Лицарським Хрестом.

Полон

31 січня 1943 разом зі штабом 6-ї армії і своїм патроном здався в полон. Разом з полоненими генералами 6-ї армії він у лютому 1943 року був відправлений у табір для військовополонених у Красногорськ (під Москвою). У квітні їх перевели в Суздаль.

З липня 1943 року він перебував у таборі для військовополонених у Войково. У липні 1944 року Адам був знову відправлений у Красногорськ, а трохи пізніше, в Луньов, де розташовувалася штаб-квартира Союзу німецьких офіцерів. Вступив до Спілки німецьких офіцерів після замаху на Гітлера 20 липня 1944 року.

Після закінчення Другої світової війни Союз німецьких офіцерів у листопаді 1945 року був розпущений. У травні 1946 року знову був переведений у табір для військовополонених у Войково. Влітку 1947 року його з Паулюсом, фон Ленскі і Мюллером возили у Сталінград для зйомок документального фільму. У квітні 1948 року відвідував курси, організовані Антифашистської школою № 27. У самому кінці місяця в результаті хворобливого запалення нерва на лівій руці він був змушений перервати навчання.

На службі НДР

У вересні 1948 року Адам повернувся до Німеччини. Спочатку він працював у Міністерстві народної освіти Саксонії. Вступив у Національно-демократичну партію Німеччини. Восени 1949 року його обрали головою НДПН землі Саксонія.

Восени 1950 року Адам був обраний депутатом в Народну Палату (до 1962 року) і міністром фінансів уряду землі Саксонія. З 1949 року по 1978 рік він був членом президії НДПН. У серпні 1952 року він був переведений у Берлін, в штаб казарменій Народної Поліції, де пропрацював рік і три місяці на посаді керівника відділу інспекції в управлінні навчальних закладів (нім.Leiter der Abteilung Inspektion in der Verwaltung der Lehranstalten).

У жовтні 1953 року Адам знову повернувся до Дрездена на посаду керівника Вищої офіцерської школи казарменій народної поліції. Після утворення на місці казарменій народної поліції Національної народної армії офіцерська школа була перетворена у Вище офіцерське училище (з 1959 року - Військова академія ім. Фрідріха Енгельса). 31 березня 1958 Адам вийшов у відставку.

У 1953 році до Німеччини повернувся Фрідріх Паулюс і оселився в Дрездені. До самої смерті колишнього фельдмаршала 1 лютого 1957 Адам підтримував з ним теплі дружні стосунки. У 1960-і роки він активно працює в Співтоваристві колишніх офіцерів (нім.Arbeitsgemeinschaft ehemaliger Offiziere). У 1965 році вийшла в світ книга спогадів Адама «Важке Рішення» («Der schwere Entschlu?»). У 1968 році він був нагороджений Орденом Прапор Праці. 7 жовтня 1977, в 28-у річницю утворення НДР йому було присвоєно звання генерал-майор у відставці. Помер у Дрездені у віці 85 років.

Військові звання

• Єфрейтор - 24 червня 1914 року;
• Лейтенант - 22 травня 1915;
• Капітан - 16 червня, 1934;
• Полковник - 15 лютого 1942 року;
• Полковник (ННА) - 1952 рік;
• Унтер- офіцер - 25 липня 1914 року;
• Віце-фельдфебель - 1 квітня 1915;
• Майор - 31 грудня 1937;
• Однорічник - 1 жовтня 1913 ;
• Генерал-майор (ННА) - 7 жовтня 1977 року.
• Підполковник - 14 лютого 1941 року;

Нагороди

• Орден Прапора Праці (НДР) - 1968 рік.
• Лицарський хрест Залізного хреста - 17 грудня 1942 року;
• Орден крові - 1934 рік;
• Пряжка до Залізного хреста 1-го класу - 10 жовтня 1941 року;
• Почесний хрест ветерана війни;
• Залізний хрест 1-го класу - 30 вересня 1917 року;
• Залізний хрест 2-го класу - 6 вересня 1914 року;
• Медаль За довгу службу у Вермахті 4-го класу;
• Пряжка до Залізного хреста 2-го класу - 26 травня 1940;
• Медаль За довгу службу у Вермахті 3-го класу;

Сайт: Википедия