Узеір Абдул-Гусейн огли Гаджибеков: биография

Грузинський музикознавець і критик Шалва Асланішвілі відгукується про композитора наступному чином:

n

n

У історії радянської музики Узеірбек Гаджибеков зайняв своє індивідуальне місце, знайшов свій шлях, розробив свою музично-логічну і музично-семантичну систему. Музика Узеірбека Гаджибекова - це музика надзвичайно сильних почуттів, значних думок, високих ідей. Вона завжди говорить про мужність, волю, нескореності духу.

n

n

- Шалва Асланішвілі

n

Завдяки успіху опери «Кероглу» Гаджибеков отримав популярність не тільки в межах СРСР але і на заході. Про нього написали в ряді західних музикознавчих публікацій, таких як«Russian composers and musicians (Російські композитори і музиканти)»Володарської-Ширяєве (1940 р.),«Handbook of Soviet musicians (Довідник радянських музикантів) »Белзи (1943 р.),« Realistic music (Реалістична музика) »Рени Моісенко (1949 р.) та інших. Однак інформації про Гаджибекова в цих джерелах було дуже мало і серед творів були виділені лише дві опери композитора - «Лейлі і Меджнун» і «Кероглу». Це було пов'язано з маловідомою Гаджибекова за межами СРСР.

Марина Фролова-Волкер, описуючи музику композиторів національних радянських республік, називала її мертвою, обгрунтувавши це«зіпсованість сталінізму». Однак Метью О'брайен виділяє музику Гаджибекова з цього списку, приводячи в приклад символічність звучання опери «Кероглу» з грамофонів в період здобуття Азербайджаном незалежності в 1990-і роки, часте згадування імені Гаджибекова в статтях американського журналу «Azerbaijan International», дебют 26 травня 2002 творів Узеіра Гаджибекова «Лейлі і Меджнун», «Кероглу» і «Не та, так ця» на американському громадському радіо, а також повне відтворення опери «Кероглу» на радіо Прінстонського університету 16 червня 2002 року.

Внесок у культуру та освіту

На відміну від Вірменії та Грузії, в Азербайджані до появи Гаджибекова не було жодного професійного композитора і професійного навчального закладу. Узеір Гаджибеков не тільки заповнив цю прогалину, але й став основоположником багатьох реформ в азербайджанській культурі. Саме він першим із діячів культури Азербайджану довірив партію в своїй опері виконавцю-жінці - Шовкет Мамедової, а також організував благодійний концерт з метою збору коштів для фінансування її навчання в Італії.

Однак Узеір Гаджибеков відомий на батьківщині не тільки як композитор і меценат. Він є автором словників, наукових статей і збірок, сатиричних та газетних статей. У 1907 році був виданий розроблений ним «Російсько-тюркський і тюрксько-російський словник політичних, юридичних, економічних і військових термінів», а в 1908 році - «Питання арифметики». У період існування Азербайджанської Демократичної Республіки Узеір Гаджибеков був головним редактором щоденної газети «Азербайджан». 29 жовтня 1918 була опублікована його перша стаття в цій газеті. У 1945 році був виданий його теоретичну працю під назвою «Основи азербайджанської народної музики». Ця робота була переведена на три мови і неодноразово перевидавалася. У передмові до «Основ азербайджанської народної музики» композитор писав: