Артемій Петрович Волинський: биография

Призначення на посаду кабінет-міністра

У 1733 р. Волинський складався начальником загону армії, осаджувала Данциг; в 1736 р. він був призначений обер-егермейстером. У 1737 р. Волинський був посланий другим (першим був Шафіров) міністром на конгрес у Немирові для переговорів про укладення миру з Туреччиною. Після повернення до Петербурга, він був призначений, 3 лютого 1738 р., кабінет-міністром. В його особі Бірон розраховував мати опору проти Остермана. Волинський швидко привів в систему справи кабінету, розширив його складу більш частим скликанням "генеральних зборів", на які запрошувалися сенатори, президенти колегій та інші сановники; підпорядкував контролю кабінету колегії військову, адміралтейську та іноземну, до того діяли самостійно.

У 1739 р. він був єдиним доповідачем у імператриці у справах кабінету. Незабаром, однак, головного його противнику Остерману вдалося викликати проти Волинського незадоволення імператриці. Хоча йому вдалося, пристроєм жартівливій весілля князя Голіцина з килимчики Буженіновой (яка історично вірно описана Лажечниковим в "Крижаному Домі"), на час повернути собі прихильність Анни Іоанівни, але доведене до її відома справа про побиття Тредьяковського і чутки про Бунтовського промовах Волинського остаточно вирішили його доля. Остерман і Бірон представили імператриці свої донесення і вимагали суду над Волинським; імператриця не погодилася на це.

Звинувачення у змові

Тоді Бірон, який вважав себе ображеним зі сторони Волинського за побиття Тредьяковського, вчинене в його "покоях", і за наругу ним дій Бірона, вдався до останнього засобу: "або мені бути, або йому", - заявив він Анні Іоановні. У перших числах квітня 1740 Волинському було заборонено бути до двору, 12 квітня, внаслідок доложенном імператриці справи 1737 про 500 рублях казенних грошей, узятих з стаєнної канцелярії дворецьким Волинського, Василем кубанців, "на партикулярні потреби" його пана, пішов домашній арешт, і через три дні приступила до слідства комісія, складена із семи осіб.

Спочатку Волинський поводився хоробро, бажаючи показати впевненість, що вся справа закінчиться благополучно, але потім впав духом і покаявся у хабарництві та приховуванні казенних грошей. Комісія шукала і чекала нових звинувачень, і з них найбільше увагу звернула на доноси Василя кубанці. Кубанець вказував на мовлення Волинського про "даремно гніві" імператриці і шкоду іноземного уряду, на його наміри піддати все зміни й позбавити життя Бірона і Остерман. Допитані, також за доносом кубанців, "конфіденти" Волинського підтвердили багато в чому ці свідчення.

Важливим матеріалом для обвинувачення послужили, потім, паперу і книги Волинського, розглянуті Ушаковим і Неплюєвим. Між його паперами, що складалися з проектів і міркувань, наприклад "про громадянство", "про дружбу людської", "про які трапляються шкоди особі государя і загально всій державі", найбільше значення мав його "генеральний проект" про покращення в державному управлінні, писаний ним за власним бажанням, й інший, вже з відома государині, проект про поправлении державних справ.

«Генеральний проект про поправлении внутрішніх державних справ»

Правління в Російській імперії повинно бути, на думку Волинського, монархічне з широкою участю шляхетства, як першого з стану в державі. Наступною урядової інстанцією після монарха повинен бути сенат, з тим значенням, яке він мав при Петрові Великому, потім йде нижнє уряд, з представників нижчого і середнього шляхетства. Стану: духовне, міське і селянське отримували, за проектом Волинського, значні привілеї і права. Від усіх потрібна грамотність, а від духовенства і шляхетства більш широка освіченість, розсадниками якої повинні були служити передбачувані В. академії та університети. Багато пропонувалося реформ для поліпшення правосуддя, фінансів, торгівлі і т. д.