Наши проекты:

Про знаменитості

Юрій Борисович Віппер: біографія


Юрій Борисович Віппер біографія, фото, розповіді - фахівець з порівняльного літературознавства, загальним закономірностям розвитку західноєвропейських літератур, теоретичним проблемам історії літературного процесу, історії французької літератури
05 грудня 1916 - 16 вересня 1991

фахівець з порівняльного літературознавства, загальним закономірностям розвитку західноєвропейських літератур, теоретичним проблемам історії літературного процесу, історії французької літератури

Біографія

Онук академіка-історика Р. Ю. Віппера. Закінчив історико-філологічний факультет Латвійського університету (1941). Почав друкуватися в 1938. Викладав в МІФЛІ ім. Н. Г. Чернишевського (1941), Ташкентському педагогічному інституті (1941-1942) і МГУ ім. М. В. Ломоносова (1945-1964). З 1964 працював у ІМЛІ ім. А. М. Горького АН СРСР, зав. відділом історії всесвітньої літератури (1978-1988). Доктор філологічних наук (1968; дисертація «Формування класицизму у французькій поезії XVII ст."). Віце-президент Міжнародної асоціації з порівняльного літературознавства (1978-1984) та Міжнародної федерації сучасних мов і літератур (1984-1990). Член Союзу письменників СРСР (1983). Член бюро ОЛЯ АН СРСР, голова наукової ради АН СРСР з проблеми «Історія світової літератури» (1988-1991). З 1990 - член координаційної ради при віце-президента АН СРСР з суспільних наук.

Значення робіт

Ю. Б. Віппер (поряд з іншими представниками т. н. Пурішевской наукової школи) поклав початок формуванню комплексу ідей, які представили історико-теоретичний підхід у літературознавстві; застосувавши цей підхід до літературного процесу Франції. У його дослідженнях компаративістського характеру основна увага приділялася вивченню типологічних сходжень, відстоювалася необхідність подолання європоцентризму в літературознавстві за рахунок розширення кола досліджуваних національних літератур. Будучи прихильний принципом історизму в літературознавстві, Ю. Б. Віппер виступав проти спрощеного уявлення про літературне еволюції як дзеркальному відображенні історичного процесу.

Основні роботи

  • «Поезія Плеяди: становлення літературної школи »(1976);
  • « Про спадкоємність і своєрідності реалізму Ренесансу »/ /« Проблеми Просвітництва в світовій літературі »(1970),
  • « Формування класицизму у французькій поезії поч. XVII ст. »(1967),
  • « Про XVII ст. як особливої ??епохи в історії західноєвропейських літератур »/ /« XVII ст. у світовому літературному розвитку »(1969),
  • «Курс лекцій з історії зарубіжних літератур XVII ст.» (1954; у співавт. З Р. М. Самаріним),
  • «Творчі долі й історія: про західноєвропейські літературах XVI - першої пол. XIX ст. »(1990) та ін

Інша

Член редколегії і співавтор тт. 1-7 «Історії всесвітньої літератури» (1983-1991), головний редактор т. 8 (1994; посмію.) Підготував видання багатьох творів французьких письменників: «Історія кавалера де Гріє і Манон Леско» А.-Ф. Прево, «Небезпечні зв'язки» Ш. де Лакло (1967; в серії «ЛВЛ»), «Новели» П. Меріме (3-е вид. 1976) і ін Член редколегій журналів «Філологічні науки», «Питання літератури» і «Известия АН СРСР. Серія літератури та мови ».

Комментарии

Сайт: Википедия