Веселовський Антоній Андрійович: біографія

Біографія

• Народився на Україну в 1865 році. Батько - Андрій Іванович Веселовський, військовий інженер, генерал-лейтенант. Мати - італійка Ніколетта Пандольфо. У сім'ї було 5 братів і 2 сестри. Один із братів - генерал-майор Андрій Андрійович Веселовський був другом імператриці Олександри Федорівни, командував 21-м Сибірським стрілецькою Імператриці Олександри Федорівни полком; командир 1-ї бригади 6-ї Сибірської стрілецької дивізії, до складу якої входив 21-й Сибірський стрілецький.

Дружина - полячка Олександра Олексіївна Корвін-Кучинська, дочка Надія. Обидві під час 1 світової війни були сестрами милосердя. Син Мстислав загинув в 1914 році на Перекопі.

Чини: вступив в службу (13.09.1885), поручник (ст. 11.08.1886), поручик (ст. 11.08.1890), штабс-капітан (ст . 6.12.1896), капітан (ст. 6.12.1898), підполковник (ст. 6.12.1901), полковник за відміну до ст. 19.11.1906 (1906), генерал-майор за відміну до ст. 9.09.1913 (1913), генерал-лейтенант (ст. 25.06.1915).

• після закінчення в 1887 Миколаївського інженерного училища, випущений підпоручиком і направлений в 3-й залізничний батальйон. Викладав у Тифліській кадетському корпусі. З 1904 року в чині підполковника командував батальйоном, розквартированому в Тегерані. У грудні 1907 командувач 253-м Грозненському резервним батальйоном.

• з липня 1910 командувач 81-м Апшеронським великого князя Георгія Михайловича полком. У 1913 присвоєно звання генерал-майора. Наймолодший російський генерал Першої світової війни. Полк входив до 21-у піхотну дивізію III Кавказького армійського корпусу.
• воював на Австро-Угорському фронті, в 1915 нагороджений Орденом «Святого Георгія» IV степ.

• з лютого 1915 командувач 46-ї піхотної дивізії, а з серпня 1915 переведений на посаду начальника 44-ї піхотної дивізії.

• в листопаді 1915 отримує під командування XIX армійський корпус входив у 8-у армію під командуванням О. О. Брусилова. Брав участь у «Брусилівському прориві».

• Після революції у лютому 1917 призначений командувачем 2-ю армією, командував з 8 квітня по 12 липня 1917.

• потім після Жовтневої революції 1917 переїжджає у Владикавказ. У політичній діяльності не бере участь, публічно, у пресі, відмовившись від участі у військових діях. У 1939 році пише лист до Ставки Верховного головнокомандування з пропозицією своїх послуг в якості військового експерта в розпочатій радянсько-фінській війні. Відповідь прийшла швидко, але не застав Антонія Андрійовича в живих.

Нагороди

• орден Св. Георгія 1-й ст. (1915)
• орден Св. Володимира 4-го ст. (1912)
• Георгієвське зброя (1915)
• орден Св. Станіслава 2-й ст. (1892)
• орден Білого Орла з мечами (1917).
• орден Св. Володимира 3-го ст. з мечами (1914)
• орден Св. Георгія 4-й ст. (1915)
• орден Св. Георгія 2-й ст. (1915)
• орден Св. Анни 2-й ст. (1909)
• орден Св. Анни 1-й ст. з мечами (1915)
• орден Св. Станіслава 1-й ст. з мечами (1915)
• орден Св. Георгія 3-й ст. (1915)
• орден Св. Володимира 2-й ст. з мечами (1916)

Комментарии

Сайт: Википедия