Віктор Вільгельмович фон Валь: біографія

Біографія

З 1855 на військовій службі. Закінчив Миколаївську інженерну академію (1861). Служив у 1-му саперному батальйоні (9.03.-8.09.1861), а потім у Смоленському уланському полку (8.09.1861-30.08.1867).

Брав участь у приборканні польського повстання 1863-1864 року. 5 січня 1863 при військах в Царстві Польському, 19 березня 1863 прикомандирований до штабу військ для виправлення посади ад'ютанта при головнокомандуючому, 3 квітня 1863 брав участь у бою при д. Вулька-Плещанская із загоном Крисінского, 7 вересня 1863 легко контужений гранатою в ліву ногу (при замаху на командувача військами Варшавського військового округу графа Ф. Ф. Берга); 20 грудня 1863 брав участь у бою при д. Оземкувке із загоном П. Коси, брав участь у боях 7 січня 1864 при д. Едлянка із загоном В. А. Врублевського, 8 січня 1864 при д. Бржестовка із загоном Качинського, 3 лютого 1864 при д. Липи із загоном П. Гонсовська, в той же день з 20 козаками без бою взяв у полон 60 повстанців, які зібралися в с Поділ; потім у загоні полковника А. П. Кульгачева брав участь в боях 24 лютого 1864 в лісах спочити. у. проти загону Малиновського та 5 березня 1864 при д. Сююби проти загону Сорк.

З 16 лютого 1864 - ад'ютант головнокомандувача військами в Царстві Польському.

прикомандирований до МВС (27.10.1873 ).

І. д. гродненського губернатора (4.06.1878-9.01.1879). Потім був гродненським губернатором (9.01.-27.02.1879), харківським губернатором (з 27.02.1879), вітебським губернатором (з 20.04.1880), подільським губернатором (з 24.07.1884), волинським (з 5.06.1885) і курським ( з 25.02.1889 по 4.05.1892).

Ініціативного адміністратора помітили і перевели до столиці на посаду градоначальника. У перший же рік його перебування на посаді градоначальника на Петербург обрушилася чергова холерного епідемія, яка спонукала Валя звернути пильну увагу на загальну санітарну обстановку в місті. За його дорученням санітарний нагляд провів перевірку петербурзьких заводів і фабрик на предмет загального санітарного стану та дотримання правил техніки безпеки. При Вале була побудована Приморська залізниця, що з'єднала Петербург з Сестрорецком і відкрилася Калашниковської хлібна біржа. У 1895 р. в столиці з'явився перший автомобіль, а до кінця року число машин на вулицях міста досягло п'ятнадцяти.

Побудовано будинок Офіцерського зібрання на Ливарному проспекті. Почалися роботи з прокладання водогонів у житловому районі за Обвідним каналом. В Олександрівському саду встановлено пам'ятник М. М. Пржевальського. Створено Головна палата мір і ваг. Відкрито Російське театральне товариство.

У приватних бесідах Валь часто нарікав на клопоти, що доставляються йому спадкоємцем цесаревичем Миколою Олександровичем. Великий князь вважав за краще повертатися від своєї подруги балерини Кшесинської пішки і інкогніто. На всьому шляху проходження за ним спостерігали охоронці. Помітивши це, Микола поскаржився градоначальнику, а на спробу останнього пояснити спостереження турботами про безпеку, заявив: «Якщо ще раз зауважу кого-небудь з цих спостерігачів, то я йому морду розіб'ю». Мабуть, неприхильність спадкоємця престолу зіграло свою роль у подальшій долі Валя. 6 грудня 1895 його звільнили з посади градоначальника.

Деякий час Віктор Вільгельмович керував Ксеніінскім інститутом, на власні кошти заснував дитячий притулок на Петербурзькій стороні. У 1901 р. був призначений віленським губернатором. У місцевій в'язниці він наказав висікти заарештованих учасників першотравневої демонстрації 1902 За товаришів присягнувся помститися швець Гірш Леккерт. Замах не вдалося, губернатор отримав поранення в руку і ногу. Як писали газети, «генерал настільки зберіг присутність духу, що особисто затримав злочинця». Через місяць Лекерт був страчений.

Комментарии