Микола Іванович Бухарін: биография

Проаналізувавши причини невдач «військового комунізму», Бухарін перетворився на активного прихильника проголошеної Леніном нової економічної політики. Після смерті Леніна він робив акцент на необхідності подальшого проведення економічних реформ в руслі НЕПу. В цей час Бухарін висунув знамените гасло (1925), звернене до селян: «Збагачуйтеся, накопичуйте, розвивайте своє господарство!», Вказавши, що «соціалізм бідняків - це паршивий соціалізм» (згодом Сталін назвав гасло «не нашим», а Бухарін відмовився від своїх слів). Разом з тим, Бухарін брав участь і в розробці сталінської теорії «соціалізму в одній окремо взятій країні», протиставили ідеї перманентної світової революції Троцького.

У 1928 виступив проти посиленої колективізації, пропонуючи еволюційний шлях, коли кооперація і суспільний сектор (багатоукладна економіка) будуть поступово економічно витісняти індивідуальне господарство, а кулаки не підлягатимуть фізичному усуненню як клас, а будуть поступово зрівняні з іншими жителями села. У опублікованій в «Правді» статті «Замітки економіста» Бухарін оголосив єдино прийнятним безкризовий розвиток аграрного і індустріального сектора, а всі інші підходи (в першу чергу сталінський) - «авантюристськими». Це, однак, суперечило курсу Сталіна на загальну колективізацію та індустріалізацію (причому на програму Сталіна до певної міри вплинули і погляди Троцького про необхідність форсованої індустріалізації, які Сталіном же були знехтувані як нереалізовані всього трьома роками раніше).

Бухарін в опалі

Тижнем пізніше Політбюро засудило виступ Бухаріна, а той в полеміці у відповідь на вимогу генерального секретаря «припинити лінію гальмування колективізації» назвав Сталіна «дрібним східним деспотом». У листопаді 1928 Пленум ЦК назвав позицію Бухаріна, Рикова і Томського «правим ухилом» (на противагу «лівому ухилу» Троцького). На квітневому Пленумі ЦК і ЦКК (1929) Сталін заявив, що «вчора ще особисті друзі, тепер розходимося з ним в політиці». Пленум завершив «розгром групи Бухаріна», а сам Бухарін був знятий з займаних посад. Відмовившись «покаятися», 17 листопада 1929 він був виведений із Політбюро ЦК. Незабаром частина підтримували позицію Бухаріна членів Комуністичного Інтернаціоналу, очолюваних вихідцями з американської компартії, були виключені з Комінтерну, утворивши «Міжнародну комуністичну опозицію». Але сам Бухарін вже через тиждень визнав свої помилки і заявив, що вестиме «рішучу боротьбу проти всіх ухилів від генеральної лінії партії і, перш за все, проти правого ухилу». На XVII з'їзді ВКП (б) (1934) у своєму виступі заявив: «Обов'язком кожного члена партії є об'єднання довкола товариша Сталіна як персонального втілення розуму і волі партії». У 1934 переведений з членів до кандидатів у члени ЦК ВКП (б).

Управлінець і журналіст. Бухарін і інтелігенція

Бухарін через широту своїх знань вважався (поряд з Леніним, Троцьким і Луначарським) одним з самих ерудованих представників більшовицької партії після її приходу до влади. Бухарін вільно володів французькою, англійською та німецькою мовами. У повсякденному житті був доброзичливий і привітний, залишався доступним в спілкуванні.

У 1929-1932 був членом Президії ВРНГ СРСР, завідуючим науково-технічним управлінням. З 1932 - член колегії Наркомату важкої промисловості СРСР. У цей же час (1931-1936) він був видавцем науково-популярного і суспільного журналу «Соціалістична реконструкція і наука» («СоРеНа»). Бухарін був одним з редакторів і активним учасником першого видання БСЕ. В зарубіжної інтелігенції (зокрема, Андре Мальро) був проект поставити Бухаріна на чолі редакції нездійсненої міжнародної "Енциклопедії XX століття».